Традиційний підхід у вищій освіті полягає у накопиченні набору знань з різних дисциплін, що складно поєднуються в єдину картину. Це зумовлює відсутність зацікавлення з боку студентів до процесу навчання – вони не розуміють практичної цінності вивченого матеріалу, і як наслідок, втрачають інтерес до професії. Все зводиться до парадигми «вчитися лише заради того, щоб вчитися».
Щоб це змінити, Lviv IT Сluster у 2014 році ініціював проект «ІТ Expert». Фахівці з ІТ-компаній намагались змінити підходи до викладання певного предмету – давали студентам виконувати практичні завдання на основі реальних проектів у компаніях.
Тоді й з’явилася ідея розробити програму навчання таким чином, щоб вона максимально відповідала потребам індустрії та готувала спеціалістів, готових приступити до реальної роботи над реальними проектами на наступний день після отримання диплома, чи навіть раніше.
Таким пілотним проектом стала програма «Комп’ютерні науки» в Українському Католицькому Університеті, яка була створена у 2015 році.
2016 року запустили першу оновлену бакалаврську програму в державному університеті – це була програма «Інтернет речей» у Національному університеті «Львівська політехніка». На цю програму в першому році набрали 56 студентів, а в 2018-му – 108. З них 18 відмовились від можливості навчатись за бюджетні кошти на інших спеціальностях і вступили на комерційне навчання.
Чим відрізняються ці програми від звичних і що мотивує студентів до навчання?
Передусім підходом до навчання. Оскільки створені програми покликані розв’язати проблему нестачі кваліфікованих фахівців для ІТ-галузі, з перших днів навчання мої студенти одразу занурюються у практичне середовище.
Ми дотримуємося проектно-орієнтованого підходу в навчанні, який широко застосовують у світі.
Робота в командах
На початку семестру, коли вчорашні учні провчились лише місяць в університеті, їх розбивають на команди з 5 людей. Кожна група самостійно шукає проблему, яку можна розв’язати за допомогою застосування технологічних рішень на практиці, та визначає, що саме зможе реалізувати протягом семестру. В ідеалі, до сесії вони повинні отримати готовий продукт.
Проте сам продукт не є самоціллю. Дуже часто студенти обирають різноманітні інженерні рішення в сфері «Інтернету речей».
Наставництво
У кожної команди є ментор – фахівець-практик, який підказує студентам, у якому напрямку рухатися. Це можуть бути проектні менеджери, бізнес-аналітики, техліди; навіть віце-президенти компаній долучаються до цього.
Паралельно під час занять на своїх парах я пояснюю, що таке проект, його складові, за яким принципом його потрібно оцінювати, документувати та реалізовувати. Студенти працюють над проектом за аналогією, як це відбувається в стартапах.
Мотивація
З часом у студентів втрачається запал вчитися і сидіти над проектами, тому їх потрібно додатково мотивувати.
Для цього проводять різні ідеатони, хакатони, де студенти можуть на ширшу аудиторію представити свій проект, позмагатися між собою, отримати фінансування на реалізацію своєї ідеї, заручитися підтримкою нових менторів, виграти можливість навчання в стартап-школі.
Вибудовуючи навчання таким чином, ми нарешті «ставимо коня перед возом»: потреба у вивченні тих чи інших теоретичних розділів продиктована практичною задачею.
Новий підхід до оцінювання студентів
Важливим аспектом є оцінювання роботи студентів. Під час виставлення підсумкової оцінки враховується робота студента протягом семестру над проектом.
Проектні активності дають змогу отримати 50% балів. З них половину виставляє ментор, визначаючи, наскільки активно конкретний студент долучався до групової роботи та яким є результат його праці. Ще однією складовою оцінки є захист, тобто фактично пітчинг, проекту перед журі, до складу якого входять представники ІТ-компаній – членів Lviv IT Сluster.
Решта 50% оцінки – це класична екзаменаційна чи залікова робота, яка перевіряє теоретичні знання, засвоєні протягом курсу.
Така освітня модель – значно дієвіша, аніж звичні підходи до навчання, які застосовуються у закладах вищої освіти.
Невже все так просто?
Ні, є багато проблем, які необхідно розв’язувати.
Одна з них – зміна парадигми мислення вчорашніх учнів. Адже у школі дітей вчать виконувати конкретне завдання конкретним способом, щоб отримати конкретний результат. А у нас такий підхід не працює – ніхто не знає, який саме проект стане успішним і що буде головною складовою успіху.
Багато хто очікує від викладачів, що вони будуть вести студента практично за руку протягом чотирьох років. Проте місія викладачів – пояснити студентові, як йому знайти задачу, допомогти розбити її на мінізадачі, підказати, які теоретичні аспекти необхідно опрацювати. Тобто задати напрям руху для самостійного пошуку рішення, а не дати готову послідовність кроків.
Найважливішим ж є залучення ІТ-фахівців, адже трансформація освіти потребує зацікавлених спеціалістів, готових інвестувати свій час.
Для запуску інноваційних програм в університеті необхідна команда однодумців, які мають бажання і час для впровадження змін. У Львові за це взялася освітня команда Lviv IT Cluster, яку я очолюю.
Наостанок хочу зазначити, що цю модель можна адаптувати як і для вищої освіти, так і шкільної.
Зеновій Верес – senior solutions architect у SoftServe, кандидат технічних наук, асистент кафедри комп’ютеризованих систем автоматики Національного університету «Львівська політехніка», директор освітнього напрямку Lviv IT Сluster.
Повний текст матеріалу – на сайті «Українська правда. Життя»