По-різному складаються долі колишніх випускників Політехніки: одні здобувають наукову освіту в нас чи за кордоном, інші пробують себе у праці, а дехто, після пошуків самого себе, знову повертається до альма-матер.
Так сталося й з Дмитром Донцем, який свого часу з відзнакою закінчив магістратуру на кафедрі менеджменту міжнародного підприємництва в Інституті економіки та менеджменту. Отримавши фах магістра з менеджменту, працював викладачем на кафедрі маркетингу в Інституті підприємництва та перспективних технологій. Паралельно долучився до бізнесу. Згодом його знову потягнуло у рідні пенати. Відтак уже від 2012 року працює на кафедрі маркетингу і логістики.
– Я завідую лабораторією кафедри й відповідаю за всю господарку інституту, – говорить мій співрозмовник. – Мультимедійними проекторами вже обладнали 17 аудиторій і 4 лабораторії інституту. За останні роки суттєво поліпшили рівень техніки, намагаємося силами технопарку оновити меблі у приміщеннях. Підготували до нормальної роботи комп’ютерні класи. Завдяки ректору торік практично кожен комп’ютерний клас обладнали кондиціонерами. Не відразу, повільно, але прогресуємо.
Дмитро – молодий, енергійний чоловік, який намагається виконувати всі покладені на нього обов’язки бездоганно. А ще він дуже непосидючий, намагається багато встигнути. Саме йому кафедра завдячує тим, що має сучасну техніку, 70 точок доступу до інтернету (раніше було лише дві інтернет-розетки), працівники і студенти можуть користуватися вай-фаєм. З його ініціативи взимку зробили позаплановий ремонт великого коридора, поставили лавки для студентів.
– Чималою проблемою для нас було сміття, яке студенти розкидали навколо себе, – згадує Дмитро Михайлович. – А тому щороку на першому вступному занятті «знайомимо» першокурсників… із смітником. Приємно, що тепер вони стежать за чистотою самі, а в кожній аудиторії є місце, де можна викинути сміття. Ще одна велика проблема: їхня «художня творчість», тому дбаємо, щоб студенти не обмальовували майно.
Цікавлюся у Дмитра Михайловича, яким по завершенню навчання уявляв своє дальше життя.
– Були, звичайно, якісь амбіції, хотілося чогось досягнути. Міг продовжити навчання в аспірантурі та перемогло бажання працювати, адже в сучасному суспільстві варто мати свої кошти. Нині досвід роботи у приватних структурах допомагає мені у спілкуванні зі студентами. Пояснюючи їм якийсь теоретичний матеріал, підкріплюю його прикладами з реального життя, тоді вони набагато швидше засвоюють його. Вважаю, що кожний випускник має спочатку отримати практичний досвід, бо в нас, на жаль, є багато таких, які ніколи не бачили практики.
– Чи хочете відкрити у майбутньому своє підприємство?
– Окрім бажання, потрібен ще стартовий капітал, добрий інвестор чи якась гарна ідея. Можна було б, звичайно «вписатися» у галузь ІТ, але для цього треба поповнити фахові знання, адже мої, десятирічної давності, вже не відповідають потребі дня. Намагаюся бути у курсі нових тенденцій із дисциплін, які викладаю, тому постійно збагачую свою бібліотечку, самоудосконалююся. Англійську знаю на середньому рівні, можу спілкуватися, читати. Знаю польську. Дивлюся фільми, мовою оригіналів читаю наукові видання.
– Ми дуже шануємо Дмитра Михайловича, адже він – неформальний лідер всього допоміжного персоналу, – каже очільник кафедри Євген Крикавський. – Відколи з ним працюю, не маю жодних проблем із комп’ютерним забезпеченням, участю у розробленні нових та осучасненні «старих» дисциплін, роботою студентів в інтернеті. Він є дуже добрий господарник. Мені з ним комфортно працювати: не хвилююся про техніку, а спокійно займаюся стратегічними справами кафедри. Він за сумісництвом – старший викладач, контролює студентів у часі виконання лабораторних робіт, тому одразу розв’язує всі проблеми, що виникають у навчанні. Між Дмитром і мною встановилися добрі стосунки, базовані на вірі: великі покупки ми обговорюємо, а дрібні повністю під його контролем. Мені хотілося б зберегти якнайдовше його на кафедрі. Рік тому пропонував йому вступати до цільової аспірантури, але він наразі відмовився. Проте має понад 20 публікацій і більше 50 методичних розробок, пише роботу. Гадаю, ще не все втрачено.
Ми спілкуємося з Дмитром Михайловичем і його керівником у 429 аудиторії. Вона дуже ошатна, вся у квітах, тут відбуваються захисти, засідання кафедри, семінари, різні зустрічі. Часто гості захоплюються нею. А все тому, що одним із зацікавлень Дмитра Донця є флористика. Він любить спілкуватися зі своїми студентами, поза межами аспірантури працює над кандидатською дисертацією. У вільний час «чаклує» над електротехнікою, ремонтує різні прилади, практикує велоспорт, іноді ходить у гори. Тобто живе за усіма правилами молодості.
