Підземні переходи, які поєднують головний корпус (вул. Бандери, 12), ІІ (вул. Карпінського, 6) і IV (вул. Митрополита Андрея, 5) навчальні корпуси та їдальню Національного університету «Львівська політехніка», почали відновлювати за три дні до початку повномасштабного російського вторгнення. Це система площею близько 1200 метрів квадратних і протяжністю понад 300 метрів. Переходи збудували в 1970-х роках у розпал холодної війни. І під час російсько-української війни вони знову стали актуальні.
Якою є історія будівництва підземних переходів Львівської політехніки, що можуть слугувати укриттям, скільки людей може перебувати в них одночасно і чи безпечно там ховатись у випадку обстрілів чи навіть ядерної загрози, редакція Tvoemisto.tv запитала завідувача кафедри архітектурного проєктування та інженерії Інституту архітектури та дизайну професора Ігоря Гнеся.
Ігор Гнесь очолює цю кафедру майже 30 років, спроєктував гуртожитки та їдальню Університету, спорткомплекс «Спартак», «Романтик» і величезну кількість житлових будинків у Львові.
Повний текст читайте у матеріалі Таємниці підземних переходів Львівської політехніки на порталі «Твоє місто».