Через впровадження карантинних обмежень для боротьби з пандемією коронавірусу, світом шириться хвиля домашнього насильства. Як свідчить остання статистика пресслужби Національної поліції України, у період з 2 березня по 7 квітня надійшли близько 42 тисяч викликів про домашнє насилля. Як діяти у разі домашнього насилля, розкаже кваліфікована психологиня, арттерапевтка, гештальттерапевтка Оксана Кулик.
– Передусім розкажіть, будь ласка, що таке насилля і як воно може проявлятися?
– Є декілька визначень поняття насильства. Насильство – фізична, психологічна, сексуальна або інша дія чи комбінація цих дій однієї особи над іншою, що порушує гарантоване Конституцією України право громадянина на особисту недоторканість.
Класифікують економічне насильство (позбавлення людини житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів, використання фінансової переваги), психологічне (використання переваги, щоб принизити та знецінити іншого члена сім’ї, свідоме ігнорування потреб і почуттів тих членів сім’ї, які залежні від людини та потребують догляду), сексуальне (це будь-які дії сексуального характеру без добровільної згоди) та фізичне насильство (навмисне завдавання фізичної шкоди іншій людині).
Домашнє насильство існувало завжди, а до 2019 року в Україні за законом вважалось адміністративним правопорушенням. Тобто за побиття, приниження і образи кривдникам найчастіше загрожувало покарання як-от штраф чи громадські роботи.
– Чи справді проблема домашнього насилля поширена й актуальна зараз?
– Проблема домашнього насильства була і залишається такою.
За даними студії онлайн-освіти EdEra, щороку більше 1 млн людей в Україні страждають від різних форм насильства у родинах.
97% респондентів зазначили, що, на їхню думку, в Україні дійсно існує проблема з домашнім насильством, 2,7% обрали варіант «Важко відповісти», а лише 0,3% переконані, що такої проблеми немає.
Як на мене, ситуація складна, по -перше, тим, що чимало людей ще вважають насильство винятково побиттям чи зґвалтуванням. По- друге, багато стосунків будуються на порушенні особистих кордонів партнерів і дітей. І якщо фізичне чи сексуальне насильство класифікувати і визначити легко, то з психологічним це набагато складніше. У деяких сім’ях за норму постійна образлива критика, звинувачення, словесні образи, обзивання нецензурними словами, приниження. Будь-який словесний акт, спрямований на підрив психоемоційного стану людини, вже є насильством.
При спілкуванні з дитиною такі батьки часто послуговуються висловами на кшталт: «Ти тупий», «Так і виростеш нездарою», «Чого витріщився – вчи!», «В одне вухо влетіло, через інше вилетіло», «Ти, як баран, уперся рогами в стіну».
З’ясовуючи міжособистісні стосунки, дорослі не зважають на потреби та почуття дитини і маніпулюють ними:
- «Іди і розкажи йому/їй, може, він/вона тебе послухає»;
- «Передай йому/їй, що я більше його/її не хочу бачити»;
- «Ти зі мною, бо він/вона вчинила погано, я б ніколи так не зробив/зробила»;
- «Іди до нього/неї, тебе ж там більше люблять».
Проте варто й зважити, що не кожна сварка – це приклад психологічного насильства.
Тимчасом усесвітні правові організації ведуть статистику про домашнє насильство. В ООН завважили, що під час пандемії коронавірусу зросли випадки гендерно зумовленого насильства.
За останніми повідомленнями, ці показники зросли у середньому на 30 %. У Франції цей показник становить 30 відсотків, в Аргентині – 25, у Сінгапурі – 35%. Генеральний Секретар ООН повідомив, що кількість звернень до соціальних служб за час карантину у світі подвоїлась, але й захистити постраждалих належним чином уряди країн неспроможні. На заваді стають перезавантаженість та нестача персоналу у медичних закладах й органах поліції.
– Як гадаєте, чому кількість випадків домашнього насильства значно збільшилась?
– Причин домашнього насилля є багато. Це і патологічні ревнощі, модель поведінки, засвоєна у батьківській сім’ї; характерологічні особливості; занижена або завищена самооцінка; нереалізовані мрії та бажання з дитинства; власне самоствердження через інших людей; потреба у визнанні; психічні відхилення та захворювання; різні релігійні та політичні погляди; хронічний алкоголізм, наркоманія.
Якщо говорити про кількість збільшення випадків конкретно під час пандемії, то причинами є вимушена ізоляція, підвищена тривога щодо ситуації, страх за своє здоров’я та здоров’я близьких, одноманітність рутинної щоденної роботи, тимчасова втрата роботи, брак економічної стабільності. Усі ці чинники тільки сприяють накопиченню тривоги, злості чи агресивності і можуть стати каталізатором для викиду своїх почуттів.
– Які реальні випадки домашнього насилля Вам траплялись?
– Як я вже зазначала, у багатьох сім’ях вважають нормальним спілкування з образами, погрозами, приниженням, стусанами. Через стереотипи та норми поведінки, які з різних причин є начебто соціально «прийнятними», часто виникають конфлікти, які згодом виправдовуються. У моєму досвіді були випадки домашнього насильства, а часто жертви самі пояснювали дії своїх кривдників тим, що вони самі винні. Так, діти говорили «Я заслужив, бо не вивчив уроки/ не поприбирав/ не слухав маму чи тата».
– Хто найбільше страждає від домашнього насилля?
– За статистикою частіше жертвами є жінки і діти.
– А яка ситуація з чоловіками?
– Звісно, чоловіки також є жертвами. Через стереотип, мовбито ті мають бути сильними, не проявляти емоцій, вони часто стають жертвами психологічного насильства, яке проявляється у приниженні чоловічої гідності, маніпулюванні, шантажі у фізичній близькості. І, звісно, про такі стосунки партнери не розповсюджуються.
– То як пережити карантин з кривдниками?
– Якщо партнер не проявляв агресивних і насильницьких дій до карантину, а його поведінка у цей період змінилась, то алгоритм дій дещо простіший. Передусім потрібно зрозуміти, що стало причиною такої поведінки? Скажімо, страх, розпач, провина. Зарадити тут може емоційна підтримка, пошук виходу зі складної ситуації під час розмови, домовленість про дотримання кордонів один одного, обговорення своїх почуттів, дотримання певних правил, розподіл обов’язків.
Не відповідайте партнеру у тому ж тоні, коли він проявляє агресію у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.
Зовсім інша ситуація, якщо насильство було частиною життя до карантину.
Мені б хотілося донести до кожного: терпеливість до насильства повинна бути нульовою. Ніхто не заслуговує на те, щоб порушували його емоційний комфорт і фізично втручалися в особистий простір.
– Які номери гарячих ліній, куди постраждалі від насилля можуть звернутися з повідомленням?
– Національна гаряча лінія з протидії домашнього насильства:
- 116 123 (з мобільного);
- 0 800 500 335 (зі стаціонарного).
Номер національної поліції – 102.
За цими телефонами можна отримати інформацію про медичну, психологічну, правову допомоги та навіть тимчасовий притулок.
– Що робити, якщо у жертви нема можливості звернутися на гарячу лінію, зателефонувавши?
– Зі загостренням ситуації МВС запустило чат-бота з протидії домашньому насильству у телеграмі.
З його допомогою можна викликати поліцію і швидку, зв’язатися зі спеціалістами безоплатної правової допомоги для юридичної консультації в онлайн-режимі. Сервіс також містить контакти інших служб допомоги й загальну інформацію про те, що таке домашнє насильство та як протидіяти цьому явищу.
Бот, крім того, може поінформувати щодо повноважень органів і установ, які здійснюють заходи зі запобігання домашньому насильству.
Найнебезпечніший співучасник домашнього насильства – мовчання!
Адже часто поруч є інші люди, які можуть втрутитися і допомогти – батьки, родичі, друзі, близькі, сусіди. Інколи підтримку можна отримати у найнеочікуванішому місці, тому перший і найважливіший крок – це зважитися поділитися з іншими.
– Що робити, щоб поліпшити і зміцнити психологічний стан особи, яка постраждала?
– Якщо ця людина була свідком чи жертвою насильства, вона однозначно зазнала психологічної травми. Про рівень травматизації можуть говорити тільки фахівці. Тому звернення до психолога є бажаним і важливим. Він професійно допоможе і надасть рекомендації щодо поліпшення і відновлення.
А що стосується зміцнення психологічного стану під час пандемії, є декілька простих способів:
- Бувайте наодинці зі собою і своїми думками. Доведено, що більшість людей почувають себе краще після 20–30 хвилин самотності;
- Обіймайте та торкайтеся інших. Дотики й обійми знижують тривогу і стрес через стимуляцію вироблення окситоцину, покращують роботу серця, допомагають посилати і приймати емоційні сигнали;
- Робіть фізичні вправи. Коли ви займаєтеся спортом, у тілі не тільки відбувається багато корисних процесів на фізичному рівні, але й виробляються речовини, що впливають на самопочуття та настрій. Або ж, якщо здоров’я не дозволяє фізичних навантажень, танцюйте під улюблену музику;
- Пробуйте нове. Нові заняття стимулюють «правильну» мозкову активність, що дуже важливо для психічного добробуту.
– Наостанок поділіться, будь ласка, порадами, що допоможуть сім’ї, яка перебуває вдома разом 24 години на добу, запобігти домашньому насиллю.
– Як на мене, першою і важливою умовою є щире, відверте спілкування та інтерес до життя дитини чи партнера. Вміння говорити про свої страхи, мрії, бажання, почуття – робить життя у сім’ї безпечним і комфортним.
Запровадження традицій, чутливість і розуміння потреб іншого, спільні захоплення та індивідуальні хобі – усе це робить сімейний простір сприятливим др того, щоб у ньому хотілося перебувати.
Як тільки з’являються ознаки насильницьких дій – необхідно одразу говорити про це і … діяти.