Через пандемію та війну студенти змушені пристосовуватися до нового формату навчання. Перед багатьма з них постає завдання – захистити курсову онлайн. Розпитуємо про це студентку нашого університету Ілону Собчук, яка навчається на другому курсі журналістики.
– Які асоціації викликає в тебе слово «курсова»?
– Перші асоціації, які виникли, коли мені вперше довелося писати курсову роботу, були такі: «щось надважке», «мегавідповідальне», «нудне». Проте згодом усі вони розвіялися.
– Чи важко було обирати тему?
– Свою тему я обирала поспіхом, бо, коли отримала перелік запропонованих тем від наукового керівника, саме була на парах, а теми вже стали розбирати. Тож я постаралась уважно прочитати перелік тем, і мені сподобалась одна, яка виявилася цікавою для вивчення.
– Цього року через війну захист курсової роботи також проходив онлайн. Чого варто очікувати студентам, які ще будуть у такому форматі її представляти?
– Насправді система дистанційного навчання спрощує все, зокрема й захист курсової. Сам захист подібний до звичайнісінької пари. Ти відповідаєш на кілька поставлених запитань, але не щодо лекційної теми, а стосовно теми своєї курсової. Якщо ви добре перечитали матеріал, орієнтуєтеся в ньому, то хвилюватися нічого.
– Чи могла б ти розповісти про помилки, яких припустилася під час підготовки, щоб попередити студентів?
– Особисто в мене була переповнена теоретична частина, тож довелося її потім скорочувати. Здавалося б, нічого такого, але було шкода стирати літери, над якими страждала днями й ночами. Тому перед тим, як узятися до написання, треба подумати, що ви хочете написати, і не лити водичку.
