Світ динамічно змінюється. Те, що вчора було нове, нині вже просто застаріле. Як українській освіті готувати фахівців у такому шаленому темпі, встигати за потребами бізнесу й наростити свій науковий капітал? Про це говоримо із завідувачем кафедри менеджменту персоналу та адміністрування ІНЕМ, доктором економічних наук Йосифом Ситником.
– Звичайно, плекаючи майбутніх фахівців, враховуємо всі виклики часу і в цьому дуже допомагає кафедральна наука, – говорить очільник кафедри. – Трансформація рушійних сил конкурентоздатності підприємств нині дедалі більше зміщується у бік набуття конкурентних переваг під впливом інтелектуально-інноваційних чинників, основною складовою яких є інтелектуально-креативна особистість у новій економіці. До слова, докторська дисертація «Інтелектуалізація систем менеджменту промислових підприємств», яку торік захистив, є актуальна для різних галузей діяльності в суспільній, державотворчій, гуманітарній, економічній та управлінській площинах, зокрема для конкретної особистості. Наука йде вперед, а цикл між ідеєю, розробкою та виходом на ринок «стискається» до кількох місяців, адже дуже динамічним є процес технологічного оновлення. Тому намагаємося давати студентам не лише теоретичну підготовку, знання з економіки й управління тощо, а й якомога більше наблизити їх до практичної діяльності. Вчимо їх бути динамічними, системно і критично мислити та пам’ятати, що глобальна, суспільна, економічна, особистісна інтелектуалізація всіх галузей життя людини має вплив на процеси управління і стосунки між людьми, на ставлення до власності тощо.
Працюємо над розвитком світогляду наших студентів, їхніми переконаннями. Говоримо їм про реальні факти розвитку українського суспільства, аналізуємо причини і наслідки, щоб вони згодом вміли шукати вихід із складних ситуацій, були вимогливі й справедливі до себе, до власників підприємств і до органів влади, плекали і дотримувалися організаційної культури, були гідні й національно свідомі, сповідували християнські цінності.
– Глобалізований світ пропонує людям спільну модель поведінки. Як до цього ставитеся?
– Оскільки ми є кафедрою менеджменту персоналу та адміністрування, то намагаємося сучасні процеси інтелектуалізації, людських відносин, культурологічної і гуманітарної галузей вважати в управлінні пріоритетними. У наукових розробках пропонуємо українському менеджменту будувати свою діяльність на українських національних цінностях, світогляді й основних принципах. Не можна різні народи штучно адаптувати до якоїсь універсальної моделі поведінки, бо тоді розмивається ідентичність людей, вони можуть перетворитися в роботів, які живуть лише за певною програмою. На жаль, таку модель пропонують і вищим закладам освіти України. Тому кафедра намагається показати інший вектор розвитку: плекати управлінську думку, відносини, де стержнем є національний пріоритет, українська культура, спосіб мислення, життя, традиції, рівноправна й справедлива міжнародна співпраця. Так, ми згідні, що чужого треба навчатися, але не варто цуратися й свого.
По-друге, є проблема взаємовідносин. У своїх дослідженнях пропонуємо підприємствам напрям розвитку новітньої парадигми менеджменту розглядати через призму інтегрування світоглядно-ціннісного й особистісно-власницького взаємозростання персоналу у соціально-економічній системі. Узгоджувати цілі підприємств із особистісними цілями тих інтелектоносіїв, які в них працюють. В ідеалі розробники ідей, власники і керівники мали б бути партнерами по бізнесу, а на виході справедливо й пропорційно ділити прибутки.
Третій шлях, який бачимо, – вміти формувати в організаціях творче, інтелектуальне середовище: добирати персонал за їхньою найбільшою гармонією і сумісністю; мотивувати справедливо й диференційовано; скеровувати таланти й емоції персоналу в позитивне русло. Всі ці аспекти є предметом дослідження науковців кафедри в контексті менеджменту.
– Вашими доробками користується бізнес?
– Наше завдання – напрацювати певний теоретично-прикладний матеріал, подати свої ідеї й способи їх реалізування, апробувати результати на різних підприємствах. Як демонструє досвід, керувати людьми завжди дуже важко. Вважаю, що той, хто навчився керувати людьми, є найкращим менеджером. Завдання менеджменту – створити такі умови праці, щоб людям було приємно ходити на роботу, ділитися думками зі своїми колегами, творити. Свої розробки пропонуємо підприємницькому середовищу, отримуємо позитивні відгуки.
…Мій співрозмовник, показуючи різні діаграми, рисунки, зі сумом говорить про те, що хоч освіта і є фундаментом того, що завтра буде інтелектуальним продуктом, технологіями, новаціями, однак на практиці державну освіту й науку серйозно недофінансовано. Свої слова підтверджує фактами, що свідчать, як у цих питаннях Україна впродовж останніх десяти років системно втрачає науковий потенціал й наукові організації. На жаль, із країнами Європи розвиваємося полярно: вони – вверх, а ми – донизу, втрачаючи свій інтелектуальний потенціал.