Він жив у часі великих змін і своїм життям день за днем творив сучасну історію України. Спершу участь у Революції Гідності, далі війна, на яку вирушив добровольцем у 19 років, миротворча місія, офіцерське звання, служба в розвідці й ще чимало подвигів, які, безсумнівно, наближали день нашої перемоги. Такий був Ярослав Матвіїв – випускник коледжу телекомунікацій та комп’ютерних технологій (тепер ІТ коледж Львівської політехніки). Також хлопець закінчив Державний університет телекомунікацій і «Курси лідерства» в Національній академії сухопутних військ. Від початку повномасштабного вторгнення обороняв Київ, а далі протистояв окупантам під Сіверодонецьком та Лисичанськом.
Мужній воїн, для якого Україна була понад усе, – так про свого випускника кажуть в ІТ коледжі. Завідувачка навчальної лабораторії Ольга Залога розповідає, що Ярослав не міг стояти осторонь того, що відбувається в Україні, адже громадська робота, служіння іншим, а згодом військо та служба були йому дуже притаманні.
«Ярослав вступив на навчання до нашого коледжу у вересні 2011 року. Зовсім дитячий, з мрією про майбутнє. Хоча відтоді проминуло багато років, але сумна звістка про його загибель принесла великий біль у наш колектив. Адже Ярослава добре пам’ятають його викладачі, у ньому справді було щось захопливе, щось таке, чого не можна забути… Він добре вчився, брав участь у коледжівських заходах. І все якось завзято, легко і з ласкавими очима. Мені він здавався старшим за свій вік. Особливо говорив про історію України. Багато знав про визвольний рух українців і не пропускав нагоди поділитися своїми знаннями на виховних годинах, присвячених пам’ятним датам нашої держави», – згадує Ольга Залога.
Під час Революції Гідності замість молодого безтурботного юнака постала хоробра й рішуча людина. Ярослав був активний учасник протестів, і, мабуть, уже тоді гартувався його дух та кувалася міць характеру.
«Громадська робота була невіддільна від Ярославового життя. У сумні події листопада 2013-го ми побачили зовсім іншого юнака – це була дуже рішуча людина. Разом зі Студрадою коледжу він організував загони спротиву. Сам став активним учасником протестів на Львівському Майдані. Брав участь у мітингах, вчився розуміти правду життя. Революція Гідності для Ярослава була Відродженням нації. Він свято вірив у перемогу і вважав, що байдужих не може бути. Після розстрілу Майдану хлопець дуже змінився – він на очах мужнів.
У нашому коледжі студенти й викладачі створили символічний Меморіал Небесної Сотні. Це був куточок, де горіли свічки пам’яті, таке собі місце сили духу. І знову Ярослав тут. Без нього не відбувався жоден захід, зокрема виховні години, де згадували загиблих героїв, збирали кошти на підтримку родини Івана Бльока – героя Небесної Сотні. Це була нова хвиля життя, і Ярослав був тут уже дорослий», – зазначила пані Ольга.
На Ярослава чекали роки війни, завдання та виклики, тяжкі зіткнення й болючі втрати, попереду був його останній бій.
«Ярославе, ти особлива людина. Ти був тим студентом, заради яких хотілося працювати. Пам’ятаю тебе неконфліктним, дружнім, завжди готовим прийти на допомогу, справжньою Людиною. Дуже сумно, що ти йдеш так рано, молимося за тебе. Низький уклін тобі за захист нас усіх», – написав про свого вихованця викладач коледжу телекомунікацій та комп’ютерних технологій у 2013–2016 роках Олександр Будік.
«На вручення дипломів Ярослав прийшов як герой – він уже бачив війну. Отримавши диплом, сказав, що йде на фронт, бо по-іншому не може. І як завжди ми побачили його безсмертну усмішку та ласкаві очі. Ярослав Матвіїв прийшов до коледжу з мрією про майбутнє, мати фах, а обрав шлях – «Україна понад усе!» – наголосила Ольга Залога.
Дякуємо тобі за чин, Ярославе! Боляче усвідомлювати, що ми втрачаємо найкращих. Хай нас кріпить думка, що виборюємо найцінніше.
