«Я втратив будь-яку надію щодо майбутнього нашої країни, якщо нинішня молодь візьме в свої руки кермо влади. Бо сучасна молодь – нестерпна і просто жахлива». «Наш світ досяг критичної стадії. Діти більше не слухаються своїх батьків. Мабуть, кінець світу вже не дуже далекий». «Ця молодь розбещена. Молоді люди підступні й недбайливі. Ніколи вони не будуть схожими на молодь минулих часів. Сучасне молоде покоління не зуміє зберегти нашу культуру».
Ці всі думки живі ще від часів Сократа. Тож молодь завжди йшла супроти прийнятих традицій, завжди робила щось таке, що шокувало і викликало обурення в зрілих людей із життєвим досвідом. Та поміж тим, саме молодь рухала й рухає світ уперед.
Нещодавно чула цікаву думку, що молодість – це короткий період нашого життя між дитинством і зрілістю. Та, незважаючи на свою нетривалість, він досить визначальний, бо закладає певний фундамент нашого світосприйняття, цінностей, часто визначає шлях подальшого руху.
Зрештою, молодість – це час пошуків, виставляння високих цілей і, чи не наймрійливіший період. Якою вона є – повною проблем, викликів чи все ж таки відкрита до різних можливостей, одразу, мабуть, складно сказати. Добре говорять старші люди, що це все стане зрозумілим лише з перспективи років.
Та як би там не було, але завжди саме молодь, попри всі негаразди, попри брак ресурсів, певного досвіду, задає ритм життю. Ті, хто не боїться викликів, хто готовий задля досягнення мети йти довго й далеко, долаючи різні перешкоди, формує новий тип людини – цілеспрямованої, впевненої, небоязкої й відкритої до змін. Нині, як, напевно, і сто-двісті років тому, молодь чудово розуміє, – світ можливостей відкритий: обирай і дій!
Віталій Мельничук, випускник Львівської політехніки:
«Молодь не вірить у себе»
Перед молоддю відкритий цілий світ. Можна робити, що завгодно і де завгодно. Особливо, якщо зважити, що здебільшого ще не зв’язані сімейними обов’язками. Тож подорожуй, змінюй напрями зайнятості, професію, освоюй нові спеціальності, доки не знайдеш те, що подобається. А щодо проблем, то в нашій країні молодь не надто впевнена, не вірить у себе. У світі молодь постійно підбадьорюють, наголошуючи, «Дій! Ти все зможеш». У нас, починаючи з родини, школи, університету, встановлюють певні рамки.
Ірина Квінтюк, студентка першого курсу Інституту економіки та менеджменту:
«Життя для нас відкрите!»
Для мене нині найбільша проблема – це сесія. А поза тим, хотіла б якось зуміти так жити, щоб і вчитися, і працювати, і досягати чогось, і ще мати час для відпочинку. Молодь дуже перспективна й відкрита до нового. Нам не лячно працювати офіціантом чи помічником менеджера, або й взагалі пробувати свої сили в чомусь новому. Життя для нас відкрите!
Богдана Губинець, студентка четвертого курсу Інституту хімії та хімічних технологій:
«Маю необмежені можливості»
Якщо чесно, то проблем нема взагалі. Які можуть бути проблеми, якщо я – молода. Маю необмежені можливості для розвитку, відкриті дороги до всього. Можна будь-що вигадати, спробувати втілити й рухатися далі.
Дмитро Медвідь, магістр першого курсу Інституту економіки та менеджменту:
«Не проблеми, а шанси для нового»
Головна проблема в тому, що робити після завершення університету. Найперше треба думати про те, щоб відслужити в армії. А також і про те, щоб шукати роботу за спеціальністю. Власне й роздумую, чи реалізую себе тут, чи краще їхати за кордон і там шукати перспективи. Хоча, якщо проаналізувати, то все це не проблеми, а можливості. Залежить, як на це дивитися.
Оксана Тарасюк, магістрантка першого курсу Інституту архітектури:
«Найперше треба зрозуміти себе»
Думаю, що найголовніше для молоді – відчути й зрозуміти, що все залежить від неї. Кожен сам вирішує для себе, як і що робити в житті, де себе шукати. Бо якщо постійно опиратися на сторонніх, зважати на їхню думку, то взагалі нічого не досягнеш. Для мене найкращою можливістю нинішнього світу є змога займатися самоосвітою. Для цього є безліч ресурсів.
