Роксолана Пиш’єва, студентка першого курсу магістратури Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Спорт тримає мене в тонусі»
Я – майстер спорту зі спортивної гімнастики, тренуюся зі шести років. Стала студенткою і на парах з фізкультури мене помітила Марта Мельничук – так почала займатися спортивною аеробікою. Тепер тренуюся рідше, бо вже потрібно шукати роботу й для спорту часу бракує. Подобається, що аеробіка в дечому схожа на гімнастику, що знайшла собі у секції друзів і разом з ними багато подорожую, веду активний спосіб життя. Виступати на змаганнях більше люблю не сама, а в групі – почуваюся впевненіше. Спорт тримає мене в тонусі.
Дмитро Попков, студент другого курсу Інституту архітектури:
«Коли є можливість, ганяю м’яча»
Років п’ять я тренувався в Академії футболу в Миколаєві. До того просто грав у футбол із хлопцями у дворі, а батько запропонував поставитися до цього більш серйозно. Тренування відбувалися тричі на тиждень, раз на сезон був весняний чи осінній турнір – вигравали кубки. У команді був захисником. Якщо траплялися помилки, то образ не було: всі розуміли, що це спорт і наступного разу буде по-іншому. У футболі мені подобається сам ігровий процес. Тепер увесь мій час займає навчання, тому лиш-но з’являється можливість, ганяю м’яча по-аматорськи, вболіваю за український футбол. Спорт допомагає стати сильним духом.
Маркіян Дуркот, студент першого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Я у збірній Політехніки з тенісу»
Я зі семи років на тренуваннях з великого тенісу. Виступав на багатьох українських змаганнях, вигравав їх. Люблю цей вид спорту, бо в ньому треба мати не лише добру фізичну підготовку, а й думати: бачити корт і раціонально розподіляти свої сили. На добрий результат впливає психологічне налаштування на гру, концентрація на ній. Тому за годину до матчу я намагаюся з ніким не говорити – мені потрібна повна ізоляція від подразників зовнішнього світу. Вступивши до Політехніки, я увійшов до збірної університету. Зі спортом варто дружити, бо це здорово, це ліпше, ніж пити-курити й сидіти за компом.
Ірина Батовська, студентка четвертого курсу Інституту гуманітарних та соціальних наук:
«Хочу побувати в гірських регіонах світу»
Моя спортивна історія розпочалася з гірського туризму, коли у десятому класі я вперше пішла в гори. Згодом захопилася йогою і паралельно бігала, як вдавалося, – чи зранку, чи ввечері. Особливо активно бігала влітку, а ще захопилася трейлранінгом – бігом на пересічній місцевості. Мене це приваблює, бо я виросла у Закарпатті, де більше ґрунту, ніж асфальту. Переглядала відео французького клубу «Саломон» – надихалася, читала про техніку й спорядження. Навіть мала амбіції брати участь у змаганнях. Крім цього, я закінчила курси з альпінізму. Тепер ходжу до спортзалу в «Спартак», де систематично виконую силові вправи. З цілей – дуже хочу побувати в різних гірських регіонах світу. Спорт сприяє формуванню стресостійкості й організованості. Під час занять виділяються ендорфіни – і опісля я мимоволі усміхаюся.
