Уже другий місяць українці звикають до нового життя в умовах пандемії. Довелось обмежити свою суспільну активність, зустрічатись з друзями лише з допомогою відеозв’язку та працювати віддалено. Проте з’явилась чудова нагода приділити увагу саморозвитку.
Найважче цей карантин дається нашим студентам, адже з приходом весни політехнікам стає складніше налаштувати себе на домашній ритм. А що тоді говорити про тих, що залишилися у гуртожитках? Як раніше повідомляв директор студентського містечка Ігор Гельжинський, у гуртожитках Львівської політехніки на час карантину живуть близько 800 студентів, зокрема й іноземці.
Про свій студентський побут в нових умовах з нами поділився студент другого курсу Інституту права, психології та інноваційної освіти Максим Лутков:
– Обмеження транспортного руху між областями і робота вплинули на моє рішення залишитись у гуртожитку. Мені було вигідніше продовжувати працювати у Львові, ніж витрачати значні кошти на BlaBlaCar. Під час карантину я став менше виходити надвір. Мій маршрут тепер обмежився лише походом на роботу і назад до гуртожитку. До речі, стараюсь не забувати маски, у гуртожитках Політехніки за цим пильно стежать. Коли повертаєшся, то передусім варто вписати на вахті час твого приходу. Загалом часу дарма не гаю, бо через дистанційне навчання маю чим зайнятись. Спочатку було трохи важко звикнути до нього, іноді виникали організаційні непорозуміння. Зараз все налагодилось. Мені здається, що саме завдяки ВНС все більш структуровано. Не скажу, що мій побут особливо змінився. Скоріше, трохи обмежився.
Про те, які зміни вніс карантин у її звичне життя, ми також поцікавилися у другокурсниці КНУ ім. Тараса Шевченка Валентини Горбач:
– Я вирішила не повертатись додому саме через роботу, яка до речі, пов’язана з гуртожитком. Мені це дуже зручно ще й тому, що всі конспекти в одному місці. Наше навчання так само триває дистанційно. Все відбувається доволі організовано, адже викладачі надсилають матеріали і завдання, а ми їх виконуємо. Іноді виникають складнощі у плані вивчення, бо все ж не вистачає аудиторних занять, коли можна почути більш докладне пояснення матеріалу. Я відчула складність карантину лише у тому, що не можу бачитись з друзями. У нашому гуртожитку застерігають рідше виходити на вулицю, але я й сама задля безпеки залишаюсь у кімнаті.
Подібно до Львівської політехніки, масковий режим і потребу відзначатись по приходу до гуртожитку ввели і в Одеському національному медичному університеті. Тетяна Іноземцева, яка навчається там на другому курсі, розповідає, що для додаткового захисту та безпеки у гуртожитках університету ввели комендантську годину:
– Я не відчула особливих складнощів у побуті. Щобільше, у гуртожитку мені навчатись легше, адже вдома трохи заважали мої молодші брат і сестра. Можливо, залишатись у гуртожитку краще й тим, що всі книги і конспекти тут, під рукою. Незважаючи на те, що викладачі стали більше завантажувати завданнями, а перевіряти – скрупульозніше, з цим можна дати собі раду. Єдина складність – це те, що тепер без маски нікуди не вийти, а ще – варто повідомляти про те, куди ти йдеш і все чітко планувати для вчасного повернення.
