Сьогодні, 4 квітня людство відзначає Всесвітній день інтернету. Цікаво, що його започаткувала людина, абсолютно далека від ІТ-галузі, а саме – Папа Римський Іван-Павло ІІ, який 1998 року назвав інтернет «енциклопедією людських знань». А чи знали ви, що Всесвітня павутина має свого покровителя? Ним є зачинатель середньовічного енциклопедизму святий Ісидор Севільський, покровитель учнів і студентів, який за півтори тисячі років по власній смерті отримав свій новий «статус». Дата відзначення свята прив’язана до дня смерті святого.
Сьогодні з енциклопедії знань інтернет трансформувався в потужний спосіб комунікації, конгломерат розваг, світ бізнесу, ринок праці та навіть – у джерело невігластва й шахрайства. Інтернет – потужна рушійна сила: згадаймо лише консолідацію українського суспільства завдяки Фейсбуку в часі Революції Гідності, чи акції збору коштів для осіб, що потребують лікування.
Інтернет настільки пробрався у кожен закуток людського життя, що зробив багатьох із нас залежними. Ще в 1995 році виходити у Мережу могло менше одного відсотка тогочасного населення Землі. Тоді інтернет був дивом, а нині така ж дивина – відсутність вай-фаю у громадському місці чи «допотопний» мобільний телефон замість новенького смартфона.
Про користь та шкідливість інтернету можна сперечатися довго, як на тему «що виникло спочатку: курка чи яйце», але одне знаємо точно – головне користуватися з розумом.
Роман Мудрик, студент другого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«У будь-який момент знаходжу потрібну інформацію»
Найбільше користуюся соціальними мережами та пошуком інформації. Завдяки інтернету людина в будь-який момент може знайти й прочитати те, що їй потрібно – у цьому є і плюси, і мінуси. Особисто я хотів би більше знати сам, а менше звертатися до інтернету. На інтернет щодня витрачаю мінімум 8 годин, однак не вважаю себе залежним, оскільки маю досвід відмови від нього на місяць.
Діана Шабліста, студентка п’ятого курсу Інституту архітектури:
«Тепер це не лише пошук інформації»
Найбільше використовую інтернет для комунікації. Якщо раніше він був призначений суто для пошуку інформації, навчання, то тепер його використовують для реклами, комунікації, роботи загалом. Не можу сказати, що це погано, бо час минає, з’являються зміни, ми адаптовуємося до них самі та адаптовуємо речі для нашої зручності, але хотілося б, щоб люди пам’ятали: інтернет – це передусім джерело інформації. З другого боку, наявність всієї інформації в інтернеті не є позитивним явищем, бо скоро ми не зможемо відірвати очей від телефона й подивитися на ту ж архітектуру довкола нас – усе заповнять картинки, які не передають тих емоцій і вражень, що живе споглядання.
Микита Гаврилюк, студент першого курсу Інституту права і психології:
«Інтернет повністю замінив мені мобільний зв’язок»
Фактично я працюю в інтернеті – як майбутній журналіст готую новини для одного сайту, окрім цього, дізнаюся інформацію, читаю новини й здобуваю знання, що стосуються моїх хобі. Безумовно, це також спосіб комунікації – мобільним зв’язком я нині не користуюся взагалі, лише месенджерами: навіщо витрачати додаткові гроші, якщо з інтернетом дзвінки й повідомлення безкоштовні? Стосовно твердження, що інтернет – це книга людського життя, я б сказав, що це радше книга жахів. Сучасний інтернет – це територія іронії й сарказму: якщо влаштувати опитування на тему «Яку форму має Земля: круглу чи пласку?», користувачі подумають: «що за маячня?» і зумисне проголосують за варіант «пласка», аби «потролити» людей. Іронія, сарказм і насмішка є нормою сучасної культури, але їх можна розглядати як прояв критичного мислення в гіперболізованій формі.
