Рескриптом від 3 березня 1914 року Міністерство публічних робіт дозволило розпочати будівництво машинної лабораторії Цісарсько-королівської Політехнічної школи у Львові, визначивши суму 660 000 крон на будівельні роботи разом із внутрішнім облаштуванням будинку, виготовленням фабричного комина, водопроводів, електричного освітлення, центрального опалення тощо. Однак цьому дозволу передувало майже 20 років старань керівництва та окремих професорів перед тогочасною владою.
Від 1897 року Політехніка добивалася створення машинної лабораторії. Однак тоді це питання не було розв’язане. Зрештою воно активізувалось в жовтні 1908 року – тодішній ректор Стефан Нементовський у листі до Намісництва повідомив, що для обговорення будівництва машинної лабораторії обрано професорів Романа Дзеславського, Едвіна Гаусвальда, Тадеуша Фідлера та Івана Левинського, які можуть прибувати на засідання щодо цього питання у всі дні, окрім п’ятниці між 3 і 6 годинами вечора. Саме професор Тадеуш Фідлер був головним натхненником будівництва лабораторії.
У березні 1909 року С. Нементовський звернувся до Магістрату міста з проханням сприяти будівництву лабораторії шляхом узгодження меж території Політехнічної школи від вулиці Захарієвича (сучасна вул. Архітекторська), де первісно планували спорудити лабораторію. Однак проєкт будівництва при вулиці Захарієвича так і не було реалізовано. Однією з причин було те, що ця територія не належала навчальному закладу. Тому вирішено перенести будівництво ближче до вулиці Уєйського (сучасна вулиця Устияновича) на ділянці, що безпосередньо належала Політехніці.
Натомість громада міста не сильно раділа можливому сусідству лабораторії – у грудні того ж 1909 року «сусіди» майбутньої лабораторії написали звернення до Міністерства зі своєрідним протестом. На їхню думку, лабораторії не місце тут, оскільки поблизу живуть творчі люди, яким необхідний спокій. Крім того, таке будівництво небезпечне для здоров’я – через викиди диму, сильний шум, загрозу руйнуванню сусідніх будинків та навіть можливість вибуху через несправність якогось із механізмів. Серед інших, цей лист підписали архітектор Олександр Вартересевич, скульптор Каспер Юліан Драневич, директор I гімназії Едавард Харкевич та Гелена Чарлінська як представниця Виховного закладу з інтернатом імені Сакре Кер при вулиці Карпінського (сучасний корпус № 3 Львівської політехніки).
Для залагодження цієї ситуації було залучено Магістрат міста, який лише у серпні 1911 року прийняв рішення скликати комісію щодо будівництва лабораторії при вулиці Уєйського. Комісія зібралась 24 серпня о 10 годині ранку у вестибюлі головного корпусу, і всі зацікавлені сторони могли висловитися з цього приводу. Результатом обговорення стало рішення, що Політехніка та IV гімназія (зараз у будинку гімназії розміщено 11 навчальний корпус) взаємно уступлять одна одній кілька метрів території для якнайзручнішого розміщення нової будівлі.
У грудні 1911 нарешті було розв’язано питання про тимчасове приміщення для зберігання закупленого машинного обладнання – це шість кімнат в північній стороні підвального поверху головного корпусу. А навесні 1912 року Т. Фідлер вчергове звернувся до Намісництва з повідомленням, що затягання будівництва шкодить і молоді, яка навчається, і громаді, яка мусить задовольнятися недостатньо приготованими до праці інженерами. На той момент гроно професорів вже затвердило план будівлі і машинна лабораторія мала стати двоповерховою. Над проектом працювали Богдан Стефановський (фахівець з теплових машин) і Владислав Дердацький (архітектор). Проект, описаний у 1913 році Б. Стефановським, передбачав, що лабораторія буде науковим закладом і водночас стане централлю, яка вироблятиме світло та тепло на власні потреби. За підрахунками Б. Стефановського, реалізація проекту мала б коштувати 1 730 000 крон, з яких 730 000 припадає на будівництво, а решта – на механічне, електричне та інсталяційне устаткування.
Лише з початком 1914 року, коли було виділено кошти Міністерством фінансів, а Міністерство публічних робіт у березні дозволило розпочати будівництво – справа значно пожвавилась. Вже 28 квітня 1914 року відбулося засідання Технічного департаменту Намісництва. На ньому підтверджено, що площу під будівництво обмежено периметром між правим крилом хімічної лабораторії з півдня, будинком цієї ж лабораторії з заходу, вулицею Уєйського з півночі і будинком IV гімназії зі сходу.
Правила (в оригіналі – Regulamin) на будівництво машинної лабораторії були затверджені 14 травня 1914 року. Саме у них зазначено, що для втілення проекту під верховенством Міністерства віросповідань і освіти створюються Комітет будівництва та Керівництво будівництва.
На засіданні Комітету будівництва 17 липня 1914 року його керівник – Станіслав Войціцький – доповідав про те, що підготовчі роботи, а саме зрізання дерев та вирівнювання землі, – вже розпочалися. Також обговорювали питання оптимального дахового покриття для будинку лабораторії. На кінець засідання виступив професор З. Цєхановський, зауваживши про необхідність пришвидшення робіт. Побоювання З. Цєхановського не були даремними, адже невдовзі розпочалась Перша світова війна і питання будівництва машинної лабораторії відклалось майже на десять років.
У 1922 році справу модернізувати проект та продовжити будівництво лабораторії було передану Вітольду Мінкевичу. До цієї справи були долучені й інші інженери, зокрема професор Адам Курилло (фахівець із залізобетону), і Тадеуш Добжелевський (фахівець з вентиляції). У 1927 році машинна лабораторія розпочала роботу в новозбудованому у стилі неокласицизму будинку (сучасний корпус № 10).
