У перші тижні повномасштабного вторгнення росіян в Україну освітній процес у Львівській політехніці було тимчасово зупинено. Згодом, 21 березня, навчання відновили в онлайн-форматі.
Ми запитали студентів-другокурсників, як вони налаштовують себе на навчання і що допомагає їм зосередитися.
Каріна Дарвай, студентка групи ЖР-22:
«З початком війни я зрозуміла, що треба цінувати кожен момент і не втрачати жодної можливості! Якщо маєш мету, то шукай способи, щоб її досягти. Адже, як показав теперішній час, не варто нічого відкладати на потім. Саме це я й усвідомила, і в моїй голові багато чого змінилося. У мене немає якоїсь тривоги чи паніки, яка заважала б моєму навчанню. Тому вчитися сьогодні мені неважко. Стараюся не забувати про війну й про інформаційний фронт, та водночас зосереджуватися на навчанні».
Вікторія Ачкан, ЖР-21:
«Я за те, щоб під час війни було добровільне навчання, без оцінок…
Мені дуже важко себе організувати, бо я переживаю за рідних, зокрема, мій тато воює… Щиро кажучи, спершу я себе ледве змушувала вчитися. Взагалі якогось спеціального налаштування на навчання в мене не було, а потім це стало одним із методів відвертання уваги від новин. Особисто мені допомагає зосередитися моя відповідальність. Я розумію, що мені потрібно, і справді хочу здобути вищу освіту, а це означає, що треба вчитися!»
Андрій Павлечко, ЖР-22:
«Змінилося все! На жаль, мотивація до навчання знизилася. Налаштуватися, звичайно, можна, але багато хто не вбачає в цьому потреби. Нині це відбувається так: швидко вивчив, склав і забув. Зосередитися (в останній момент, звичайно) допомагає думка про відрахування. Так і натхнення приходить».
Яна Кот, ЖР-22:
«Насправді змінилося багато чого, але не можу сказати, що в якийсь конкретний бік. Буває важче зосередитися, думками літаєш десь і міркуєш, що, можливо, могла б бути кориснішою в іншому місці… Також часом приходить думка, що от у мене є можливість спокійно вдома навчатись, а інші не мають навіть доступу до інтернету. Гадаю, таке відчуття бувало в кожного з нас хоча б раз, і це нормально! Проте якщо керуватися холодним розумом, то розумію, що треба бути позитивно налаштованою та вдячною за те, що маю таку можливість. Налаштуватися допомагає розуміння, що не можна стояти на місці, саморозвиток – наша найсильніша зброя».
Анна Терехович, ЖР-22:
«На навчання дуже важко налаштуватися через переживання, адже більшість моїх рідних, знайомих перебувають на небезпечних територіях. Мій вітчим і мама – військові. Постійно хвилююся за них. Допомагає налаштуватися хіба що думка, що цей навчальний рік завершується».