Як допомогти Україні під час війни, якщо ти студент і не маєш змоги донатити

Кафедра екологічної безпеки та природоохоронної діяльності
Наталя Матата

Студентка другого курсу кафедри екологічної безпеки та природоохоронної діяльності Інституту сталого розвитку імені В’ячеслава Чорновола Львівської політехніки Наталя Матата поділилась досвідом, як допомогти Україні під час війни, якщо ти студент і не маєш змоги донатити.

«Насправді вже дуже просто!» – стверджує Наталя. З її досвіду все дуже реально й нічим не гірше від донатів, бо сьогодні будь-яка допомога важлива.

«Коли тільки розпочалася війна, я довго думала, чим можу допомогти країні. Тому дійшла до думки: зробити онлайн-школу для дітей. Бо через війну страждають не тільки дорослі, а й малі, які не розуміють, що відбувається. Насправді діти вразливіші.

Онлайн-школу я організувала за два тижні з допомогою моїх друзів. Ми шукали навчальний матеріал для дітей 6–10 років. Робили презентації, повноцінні уроки і прописували програму для онлайн-конференцій. Дітки не тільки малювали, щось робили ручками, вони також вивчали англійську, деякі німецьку, українську мови, вчилися писати, рахувати й дізнавались про нашу країну. До речі, їм дуже сподобався урок фізкультури, а це й для вчителя корисно.

Ця онлайн-школа дала змогу батькам відпочити (тривала з 8:00 до 14:00), а діткам відволіктися. Все, що потрібно було для цього проєкту: ноутбук, бажання допомогти, базові навички в Павер пойнті», – розповідає Наталя.

Дівчина також розповіла, що брала участь у волонтерському проєкті – навчання німецької мови. Оскільки вона, навчаючись за спеціальністю 183 «Технології захисту навколишнього середовища» в Національному університеті «Львівська політехніка», поєднує навчання також і в Німеччині та знає німецьку мову – допомагає людям у вивченні й інтегруванні в іншу країну, ділиться своїм досвідом. Це займає трошки вільного часу, але приносить користь, адже коли людина перебуває в чужій країні, не знає мови – вона є дезорієнтованою.

Наталя пригадує, що після кількох фраз рідною мовою стаєш для таких людей вже майже частиною сім’ї. Саме в такі моменти розумієш, що де б не перебував та які б не були обставини – усі ми єдині, а отже – непереможні!