Для студентки Інституту архітектури та дизайну Вероніки Прохорової творчість стала головним джерелом натхнення та мотивації. Нещодавно дівчина взяла участь у благодійній виставці-аукціоні «Студенти-дизайнери Львова – Збройним силам України», де представила кілька картин. У кожну роботу талановита студентка вклала частинку душі й віри у перемогу.
– Чому ви обрали саме Львівську політехніку?
– Спершу я навчалася на дизайні у Львівській національній академії мистецтв. Потім вирішила покинути заняття в академії та забрати свої документи через високу вартість навчання. Ні для кого не секрет, що бути художником досить дорого в наш час. Я думала, що після цього моє життя вже ніколи не буде пов’язане з дизайном. В останній момент знайомі мого батька порадили мені вступити до Львівської політехніки. Вони розповіли, що в Інституті архітектури та дизайну працюють викладачі, які досягли чималих кар’єрних висот у мистецькій сфері, тож можуть поділитися своїм досвідом і знаннями з молодими талантами. Сьогодні я щаслива, що навчаюся на четвертому курсі й маю можливість займатися улюбленою справою – малюванням – і втілювати круті ідеї в життя.
– Які ваші перші враження від навчання та студентського життя?
– На початку першого курсу я була розчарована в навчальній програмі. Ми вивчали ті предмети, які, на мою думку, зовсім не були пов’язані з дизайном. Я ж сподівалася, що в університеті ми опановуватимемо лише те, що нам знадобиться. На другому курсі в нас з’явилися профільні предмети, тож я стала активнішою в навчанні. Відразу відчула мотивацію.
– Які проєкти були найскладнішими і які найулюбленішими за весь час вашого навчання в Політехніці?
– Не можу сказати, що навчальна програма в університеті є для мене складною. Звісно, наші викладачі, які серйозно ставляться до свого предмета, прагнули, щоб ми знали все на відмінно. Пригадую, як ми переймалися тим, як скласти фізкультуру, українську та англійську мови. Моїми улюбленими предметами були живопис, проєктування, композиція. Наприклад, на заняттях із проєктування ми розробляли дизайн персонажа, малювали карикатури, стикери, шаржі, створювали ілюстрації до книжки. Також було цікаво працювати над різноманітними композиційними роботами.
– Розкажіть докладніше про вашу участь у благодійному аукціоні «Студенти-дизайнери Львова – Збройним силам України». Чи справдилися ваші очікування?
– Про цей проєкт нам розповіла наша викладачка Віолетта Радомська. Спершу ми були певні, що на виставці представлять роботи найуспішніших студентів. Мабуть, багато хто з нас тоді вважав, що його картини точно не візьмуть. Потім з’ясувалося, що вся група може підготувати творчі роботи для виставки. Я вважаю, що саме завдяки таким проєктам студенти мають нагоду продемонструвати свої вміння. Наші роботи побачили не тільки викладачі та батьки, а й учасники аукціону. Фактично ми займалися улюбленою справою і тим допомогли Збройним силам України. Цей навчальний семестр був важким для кожного студента. Через планові й аварійні вимкнення світла я малювала картини в темряві з увімкненими портативними ліхтарями та лампами. У кожну пелюсточку своїх квітів вкладала частинку душі. Коли з’являлося натхнення, то могла почати малювати картину вранці, а ввечері вже повністю завершити роботу.
– Звідки зазвичай черпаєте ідеї для нових робіт?
– Переважно я переглядаю різноманітні туторіали в пінтересті, надихаюся роботами художників в інших соціальних мережах. Усе залежить від теми проєкту. Наприклад, знаходжу фотографії квітів або ж готові картини. Потім з’являється ідея, яку я хочу передати на папері. У кожній роботі виявляється моє індивідуальне бачення теми проєкту.
– Яка роль мистецтва під час війни?
– На мою думку, роль мистецтва дуже важлива в непростий час для нашої країни. Візуальне мистецтво дає змогу донести важливу інформацію до громадськості лаконічно та зрозуміло. Навіть дитина може поглянути на картину й одразу все зрозуміти. Я часто переглядаю в інтернеті різноманітні ілюстрації художників на воєнну та патріотичну тематику. В одній картині бачу всю подію і те, що автор хотів сказати аудиторії. Вважаю, це справді класний спосіб подання інформації. Адже через візуальне мистецтво ми можемо пізнати весь світ. Важливо й те, що ми дістаємо естетичну насолоду, споглядаючи картини.
– Чому варто підтримувати благодійні проєкти?
– Допомога рідній країні – громадянський обов’язок кожної людини. Вважаю, що саме від молоді залежить доля України. Зараз кожен із нас робить свій внесок у перемогу. Є багато способів допомоги. Головне, щоб це було від щирого серця. Наша група довела, що завдяки лише своєму таланту ти можеш зібрати кошти для армії. Батьки навчили нас любити Україну та допомагати тим, хто опинився в біді. Завдяки цінностям і традиціям, які нам прищепило старше покоління, ми прокладаємо шлях до перемоги та майбутнього.
– Як ви вважаєте: з художнім талантом народжуються чи кожна людина може досягти поставленої мети?
– На мою думку, людина народжується з художнім талантом. Звісно, певні навички можна розвинути впродовж життя. Ти можеш опанувати графіку, креслення, але не живопис. Треба розуміти потік фарб і бачити кінцевий результат.
– Що б ви порадили студентам, які ще тільки починають свій творчий шлях?
– Якщо ти художник, то можеш досягти успіху і бути далеко не бідною людиною. Хоча часом буває важко, як і в будь-якій іншій професії. Я впродовж трьох курсів малювала всі роботи на своєму телефоні, та завдяки наполегливості з усім впоралася. Раджу ніколи не здаватися, бо дизайн вартий тих зусиль.
