Головний корпус Львівської політехніки завжди вабить око як працівників університету, так і студентів. Його інтер’єр – це не лише яскравий приклад поєднання неокласицизму і неоренесансу, а й збереження таємничості минулого. Цікаво, то які загадки приховують розписи на стінах університету? Разом із асистентом кафедри архітектури та реставрації Сергієм Гетьманчуком, ми спробували розшифрувати зображення вестибюля на другому поверсі будівлі університету.
Інтер’єр Львівської політехніки парадний, створений у неоренесансному стилі. Широкий вестибюль, дзеркальне склепіння центральної частини підтримують два ряди подвійних колон тосканського ордеру. Все це, звичайно, справляє урочисте враження.
– Малюнкам вестибюля Львівської політехніки вже близько 110 – 120 років. Їх створювали за мотивами розписів Помпеї, – пояснює асистент кафедри архітектури та реставрації Сергій Гетьманчук. – Однак що найцікавіше, так це зображення серії медальйонів із портретами видатних людей, а саме: світових науковців, філософів та художників. Вони намальовані досить завуальовано, без жодних підписів. Їх можна впізнати лише за деякими рисами, співставивши ці портрети із їхніми відомими зображеннями. Відтак, нам вдалося розпізнати деяких постатей, зображених на стелі холу, а саме: Мікеланджело, Рафаеля, Давінчі, Берніні, Марконі і Захарієвича. Інші 8 постатей досі невідомі. Особливу увагу слід звернути на портрети Марконі та Захарієвича, адже це особи, які найбільше вклалися в будівництво цього корпусу, тому вони на досить чільному місці в цій серії малюнків. Дуже шкода, що авторство розпису досі залишилося невідоме. Однак ми сподіваємося, що дальші дослідження відкриють нам і цю таємницю, – розповів Сергій Гетьманчук.
До речі, інтер’єр Львівської політехніки створювали за мотивами архітектурного стилю тогочасної Австрії, зокрема Відня. Саме звідти автори черпали натхнення та ідеї для своїх шедеврів. Особливою окрасою інтер’єру є мармуровий бюст Юліана Захаревича. Створив скульптуру Юліуш Белтовський (1910 р.). А встановили її при вході в університеті 1913 року.
– Ці розписи є хорошим прикладом поєднання неокласицизму і неоренесансу. Тут відчувається вплив Відня і його стилю. І це зрозуміло, адже тоді всі рівнялися на австрійську столицю та її архітектурні об’єкти, такі як Музей прикладного мистецтва, австрійський парламент та інші, з яких проглядаються мотиви розписів. Зазначу, що особливу увагу завжди привертає серія скульптур авторства Леонарда Марконі. Ці скульптури символізують мистецтво та точні й гуманітарні науки. А далі під ними спостерігаємо прекрасний композитний ордер, – розповів Сергій Гетьманчук, асистент кафедри архітектури та реставрації.
Дослідники вивчали автентичне зображення розписів і виявили, що на початках вони мали охристо-землянисті кольори тонування.
– Зазначу, що масштабної реставрації вестибюля не було, ми відновлювали лише нижню частину стін, а стелю вирішили не робити, тому що розписи чудово зберегли свій первісний вигляд. Їхня колористика й надалі містить такі м’які, теплі тони. Відтак потреби в реставрації не було. Ще одним цікавим елементом інтер’єру вестибюля є світлове вікно, що вбудоване у стелю. Саме завдяки йому світло потрапляє всередину й оживляє як малюнки, так і саме приміщення, додаючи йому яскравості та більшої видимості. Зазначу, що такі вікна були класичним елементом інтер’єру того періоду, – додав Сергій Гетьманчук.
Особливу атмосферу університету створює парадна сходова клітка з ліпними балюстрадами, прикрашеними декоративними металевими ліхтарями на п’єдесталах. По периметру сходи оточені аркадами, а за ними – перекриті хрестовими склепіннями галереї.
Як бачимо, інтер’єр вестибюля та сходової клітки Львівської політехніки справляє приємне та урочисте враження. Створюючи не лише затишок, він дозволяє насолодитися мистецтвом архітектури, що промовляє до нас через свої скульптури, малюнки, розписи.
