На кафедрі програмного забезпечення Національного університету «Львівська політехніка» успішно завершився захист бакалаврських кваліфікаційних робіт. Було представлено 121 роботу, з них оцінено на відмінно 60 робіт.
Традиційно випускники залишають відгуки про навчання. У цьому році маємо можливість ознайомитися з думкою То Майї Ву, випускниці бакалаврату кафедри програмного забезпечення.
– Ще будучи у школі, я завжди цікавилася більш точними і аналітичними науками, хоч загалом навчання мені завжди було в задоволення. Часто брала участь у різних олімпіадах, зокрема з інформатики, що десь сформувало моє подальше рішення стосовно професії. Ближче до 11 класу я самостійно почала ознайомлюватися з різними мовами програмування, базовими знаннями у цій сфері, аби для себе зрозуміти, чи ІТ-сфера – моє. Отримавши доволі високі бали ЗНО, я мала шанси вступити в принципі будь-куди, де мала плани. Зосередилася між Києво-Могилянською академією і Львівською політехнікою у підсумку, спеціальність в обох закладах – саме «Інженерія програмного забезпечення». Перед виставленням пріоритетів я насправді дуже багато спілкувалася зі студентами, які вже вчаться на кафедрах, порівнювала для себе переваги та недоліки і в результаті обрала Львівську політехніку, інженерію програмного забезпечення.
Чому?
- Перш за все, більше знайомих там вчилося, і я мала об’єктивну картину стосовно можливого майбутнього навчання.
- Поріг входу на інженерію програмного забезпечення у Львівській політехніці був найвищий серед всіх інших факультетів/спеціальностей, а я явно хотіла вчитися серед кращих і мати мотивацію рости, а не навпаки.
- Загально програма була складена доволі цікаво на той момент і конкурентно відносно інших закладів навчання.
- Серед викладачів є практики, з якими згодом будемо бачитися й поза університетом, наприклад, на профільних подіях тощо.
- Люблю Львів, це рідне місто.
- У Політехніці вчився мій батько, який насправді був дуже щасливий, що я обрала саме цей ЗВО.
Декілька моїх думок і висновків.
- Перш за все, це оточення, з яким ви працюєте протягом навчання. Як серед студентів, так і викладачів є просто чудові люди. Моїх найближчих друзів я зустріла саме під час навчання. Як на мене, факт, що справді майже 100 відсотків випускників кафедри є обов’язково працевлаштовані після IV курсу – це результат. Багато хто починає свою кар’єру і раніше (ІІ–ІІІ курс), що не завжди згодом легко в плані поєднання, але є однозначно великим плюсом в контексті розвитку студентів, як професіоналів. Далеко не всі кафедри можуть так похвалитися… Багато викладачів згодом стають колегами студентів, ми бачимося поза навчанням на профільних подіях, роботах, і це справді класно, оскільки чимало викладачів є практиками і займають провідні посади в компаніях.
- Підхід до навчання. Для багатьох це більш спірний момент, але в будь-якому випадку, вступаючи на кафедру, ви маєте бути готові до навчання. Я маю можливість порівняти, як є на інших факультетах і університетах, і можу з упевненістю сказати, що на ПЗ ви явно будете мати можливість сумлінно щось вивчити. Чесно, я не пам’ятаю предметів, де все було супер просто і легко. Завжди є контроль, відповідні відгуки. І можливо, це спершу здається не зовсім аж перевагою, бо всі люблять лінитися, але вам згодом явно не буде соромно за свої знання.
- Варіація напрямів і предметів, з якими ви будете мати справу. Окрім базових, у нас була можливість вивчати щось більш вужче (ви зможете, якщо я не помиляюся, на ІІ курсі обирати напрями), і я вважаю, що це дуже класно. Навіть якщо система не є ще достатньо ідеальна, як за кордоном, але в будь-якому випадку те, як організовано вже на молодших за мене курсах, я вважаю гарним результатом. І це явно покращується щороку. Як на мене, це нормально, що вступаючи в університет, ви ще до кінця не знаєте, чим ви хочете займатися і в якому напрямі цієї сфери, і завдання кафедри – це вас, як мінімум, трішки направити і дати можливість спробувати.
Особисто я почала працювати ще з ІІ курсу, почала з програмування і займалася розробкою під платформу iOS, згодом отримала можливість спробувати себе у Project management, що насправді було моєю довготривалою ціллю переходу. Google – це, напевно, мрія багатьох, і часто недосяжна, особливо, коли ти ще студент. Проте завдяки моїм активностям поза навчанням (Women Techmakers Lviv – це спільнота, яка була заснована Google і яку ми з командою почали розвивати у Львові) я була запрошена на різноманітні технічні конференції за кордоном, організовані Google, і все більше знайомилася з культурою і можливостями цієї компанії. Я зустріла багатьох Googlers (працівники Google), які вже розказали мені всі деталі. Так я подалася на стажування у цю компанію (це якраз можливість саме для студентів), перший раз не перейшла навіть на другий етап, але через рік – успішно отримала офер від компанії-мрії після 7 різних етапів відбору. Завершивши стажування у Google, я отримала пропозицію продовжувати роботу вже на постійній основі у Дубліні, проте наразі ще обдумую всі за і проти, як би це дивно не звучало. Насправді все можливо, тільки головне захотіти і потрапити у правильне середовище.
Докладніше – на сайті кафедри програмного забезпечення Львівської політехніки.
