Що ви знаєте про Мексику? Напевне, не так багато, як би хотілося. На жаль, те саме можуть сказати мексиканці про Україну. Це одна з причин, чому їх дуже мало живе у нас. У Львові — одиниці. Серед них — майбутній аспірант Львівської політехніки.
Артуро Ольмедо ー 30-річний інженер та айтішник, який має дуже багато творчих ідей, які хоче реалізувати завдяки навчанню у Львівській політехніці. Ми поговорили з ним про його розробки і те, чому все-таки вирішив приїхати в Україну, чим його зацікавив Львів та наш університет.
— Тебе звати Артуро Ольмедо, Артуро – це, напевно, від ім’я Артур?
— Так, це те саме, що Артур. А от прізвище офіційно маю подвійне. У Мексиці та загалом Латинській Америці поширена практика, коли у документах прописують два прізвище — тата й мами, тому я Артуро Ольмедо-Флоріс. Такий-от гендерний баланс (Усміхається, — автор).
– Зрозуміло. З якого ти міста, розкажи більше про себе, звідки ця любов до науки? Адже точно любиш знання, якщо вирішив подолати тисячі кілометрів і прилетіти вчитися до Львова.
— Я зі столиці — Мехіко-Сіті. Там народився і це найбільше місто Мексики. Люблю науку ще з дитинства. Моя мама інженер-хімік, а тато інженер-механік. Вдома завжди було багато книжок з математики, механіки, фізики, хімії. Завжди щось нове. Власне, батьки — це одна з причин, чому я почав цікавитися наукою, бо вони часто обговорювали між собою на кухні якісь цікаві речі, я хотів їх зрозуміти і пізнати ту всю науку. Пам’ятаю одну хорошу книжку, яку нещодавно згадав знову. Це математика Ауреліо Бальдора. На обкладинці там арабські науковці і одна церква в українському стилі. Коли побував у Києві, впізнав цю церкву з обкладинки і одразу пригадав ту книжку. Такі-от метаморфози.
Після коледжу навчався в університеті Мехіко і здобув дві професії. Перша — пов’язана з електронікою, комунікацією та інженерією, друга ж — з автоматикою, контролем та інженерією. Це непопулярні напрямки освіти у нас, бо важке навчання. Та я дуже люблю все пов’язане з механікою.
— А після університету, напевно, десь працював?
— Після закінчення другої освіти, почав працювати в IT-індустрії, у великій компанії Walmart (мережа супермаркетів). Працював там вночі, така була специфіка моєї роботи. Ось так однієї ночі я відчував, що потребую більшого. Відчув цей голод до навчання, було недостатньо того, що мав. Почав навчання в інституті комп’ютерних наук у Мехіко у Національному політехнічному інституті. Склав екзамени. Цей інститут виділяє стипендії від міністерства освіти, щоб допомогти молодим дослідникам розвинути свою тему. Можна у Мексиці навчатися, а можна за кордоном. Спершу хотів поїхати у Тулузу, Франція. Але не вийшло втілити цю ідею, натомість вдалося здобути ступінь магістра у Канаді. Там паралельно працював теж.
— Чому вирішив приїхати в Україну?
— У моєму інституті працювали дослідники, професори з України та Росії. Дуже хороші та розумні люди. Завжди радили їхати сюди на аспірантуру, бо тут потужне навчання по «big data», «machine logic» і так далі. На одній з конференцій був професор з України, який так гарно все розповідав, що надихнув мене приїхати сюди на навчання.
Але до приїзду в Україну — це була абсолютно невідома мені країна, як «чорна діра» про яку не знав нічого. Почав дивитися в інтернеті, шукати університети і побачив, що дуже високий європейський та світовий ранг має Львівська політехніка, офіційно входить у тисячу найкращих університетів світу. Це мені сподобалося і я зрозумів, що дійсно варто спробувати, що це новий виклик і якісне зростання мого навчання.
— Ти одразу після магістерки сюди приїхав?
— Ні, декілька років я працював у різних IT-компаніях. Чесно кажучи, це були хороші роботи з гарною зарплатнею. Але навчання — це наче любов до мистецтва. Ти маєш любити науку. Та й я хотів рухатися далі, щоб розвивати не лише свої IT-знання. Мене завжди цікавили зв’язки між технологіями і наукою. Для мене важливо вчити більше, щоб творити і створювати щось нове. У дослідницькій роботі ти маєш вчити дуже багато всього, щоб змінити щось дуже маленьке, але у майбутньому це маленьке дозволить створити щось зовсім нове! Все починається з теорії.
— Розкажи про тему твого дослідження, що вивчаєш і хочеш створити?
— Свої дослідження почав ще з магістратури — це нові принципи зберігання енергії в електричних моторах електромобілів, які дозволяють зберегти до 50 % енергії під час руху завдяки новим алгоритмам, які створює комп’ютер. Зробив патент. Це спільна робота моїм професором Jose de Jesús Medel Juarez із інституту з Мехіко. Він мені дуже допомагає у моїх дослідженнях.
Також займаюся сферою кібербезпеки електрокарів. Насправді за 30 років більшість машин будуть гібридними чи електричними. А після, ще за десь 20 років, всі авто будуть автономні. Тобто комп’ютер буде керувати, ти кажеш машині: «Їдь додому», і вона сама прокладає дорогу. Це створює ряд небезпек. Зокрема, хакери можуть зламати мережу і залізти у центральну систему управління автомобіля. Зрозумів, що це важлива тема. Бо, якщо ваше авто хакнуть, то не знаєш, що можуть зробити, можуть викрасти і машину, і вас, або просто розбити її. Тобто новий напрямок для злочинців та терористів. Тому кібербезпека таких майбутніх машин є дуже і дуже важливою. Власне, у тому напрямку займаюся роботою і завдяки Львівській політехніці хочу здобути нові знання, це моє основне завдання, щоб завершити цей проект, який у майбутньому може стати хорошим стартапом. Чесно кажучи, половину роботи вже десь зробив, тому вірю в успіх.
— А коли саме ти приїхав в Україну, сюди до Львова?
— В Україну приїхав ще у жовтні минулого року. Спершу хотів подивитися, що це за країна, яке тут життя, які університети. Був у Києві, Харкові, Дніпрі та у Львові. Але у мене була звичайна віза на 30 днів. Тому потім поїхав у Краків, поки не зробив довготермінову візу. З кінця лютого я перебуваю у Львові. Робив різні документи, щоб вступити у Політехніку. Загалом буду тут 4 роки на аспірантурі за рахунок стипендії міністерства освіти Мексики.
— Зрозуміло. Цікаво почути, чи виправдалися твої очікування стосовно університету?
— Моє навчання почнеться лише восени, але наразі у цьому балансі, що я хочу, і що пропонує мені університет, поки все добре. Разом створюємо наукову програму, мою навчальну карту за якою рухатимуся, щоб досягнути своїх поставлених цілей.
— Чи відчуваєш ти себе комфортно в Україні?
— Так, все добре, мені тут комфортно. Коли я минулого року приїхав, то побачив і зрозумів, що це дуже гарна країна, яка потребує більшої реклами у світі. Бо у вас є все, щоб бути успішною державою про яку люди повинні знати точно більше, ніж знають. Так, для мексиканця в Україні все інше: культура, їжа, місця, як люди живуть, менталітет. Постійно вчуся чогось нового. Десь в Іспанії, Італії, то швидко звикаєш до життя, бо майже так само там, як у Мексиці. Тут в Україні не так, зовсім інше життя і треба звикнути, щоб зрозуміти. Але я люблю цей процес. Люблю українських людей, ви всі дуже дружні і відкриті. Загалом я відчуваю себе тут у безпеці і десь так, як вдома, атмосфера чудова.
Відверто кажучи, у Мексиці, Канаді, інших країнах ми бачимо Україну, як велику можливість швидко вирости. Україна змінилася зі закритої країни в одну з найважливіших у плані технологій. Це одна з причин, чому сюди приїхав. Незважаючи на політичні проблеми, на війну з Росією, у вас хороші технології, для прикладу, оборонні через військову загрозу. Тут є хороша можливість вирости у різних напрямках розвитку технологій. Україна має великий потенціал. Мексика у технологічному плані дуже залежить від США. Є багато плюсів бути сусідом великої розвиненої держави, але також і мінусів, бо важко конкурувати і потенціал перетікає від менш розвиненої країни до більш. Маю намір здобуті знання і досвід у підсумку застосувати вдома, можливо, створити компанію у Мексиці.
— Стосовно поганого, чи щось не сподобалося тут?
— Якщо говорити про це, то, до прикладу, згадую, як минулого тижня шукав собі нове місце, змінював квартиру. Зрозумів, що деякі люди хочуть надурити і взяти більше грошей з тебе лише тому, що ти іноземець. У Канаді, у Польщі такого не зустрічав — для всіх однакова ціна. В Україні, якщо ти кажеш маклеру, що ти з-за кордону, то одразу скажуть тобі більшу ціну за житло. Тому у цьому питанні тепер користуюся послугами друзів, щоб вони говорили з маклерами.
— А як твоя українська? Вивчаєш?
— Наразі знаю лише декілька слів… Однак вивчити українську — це моя ціль. Так, коли почнеться навчання, то буду мати лекції англійською. Але я вважаю, що якщо житиму у цій країні декілька років, то для зручності — це дуже важливо знати мову країни, де ти живеш.