Є студенти, які просто не можуть уявити, як спокійно впродовж навчання в університеті обмежуватися лише певною програмою, лекціями, практичними заняттями. Їм завжди хочеться вийти за встановлені межі, черпати звідусіль якомога більше інформації, наснажуватися енергією таких самих спраглих до всього нового, продукувати безліч ідей і втілювати ці задуми в життя. І головне – їм на все це вистачає часу. Саме до таких спраглих нового досвіду та знань належить четвертокурсник ІКТА (спеціальність – захист інформації) нашого університету, голова осередку громадської організація «Фундація регіональних ініціатив» Володимир Соколовський.
За час навчання Володя встиг багато помандрувати, познайомитися з цікавими людьми, узяти участь у різних проектах і навіть запровадити власні. Наразі вже відвідав 21 країну. Нещодавно повернувся з Барселони та Мілана, де брав участь в обговоренні розвитку волонтерства. Хлопець каже, що часті подорожі допомагають чітко формувати пріоритети й розуміти, куди хоче повертатися. І це незмінно – Україна. Хоча йому дуже подобається й Прага, та Львів для іванофранківця став другим домом і він ніколи не втомлюється відкривати для себе місто, розповідати всюди, куди б не поїхав, і про місто, і про Політехніку.
– Я проваджу своє студентське життя так, як хочу. І маю стимул не зупинятися, бо те, що «зібрав» за чотири роки, використовуватиму для дальшого саморозвитку. Переконався, якщо добре вчитися, знати свою професію, то є чимало шляхів для реалізації. Паралельно з університетським навчанням завжди старався шукати ще й інші варіанти для розвитку. Тепер уже проводжу власні тренінги на теми проектного менеджменту, тайм-менеджменту, конфліктного менеджменту, неформальної освіти, ігрофікації освітнього процесу. Маючи нагоду здобути закордонний досвід із різних тренінгів, навчань, волонтерства, я сформував власний навчальний курс неформальної освіти. Намагаюся показати, що освіта може бути інша. Мої тренінги особливі тим, що значна частка їх – це практика. Лише трохи даю теоретичної інформації, а решта часу граємо в різноманітні ситуаційні ігри, побудовані так, що учасники починають між собою конфліктувати. Це дає їм змогу зрозуміти, що насправді існують різні погляди, що й вони праві, і їхні колеги теж. Тож стараюся навчити, як можна консолідуватися довкола спільної мети, щоб не виникало конфліктів, а конструктивно використовувати різні ідеї та бачення для розв’язання проблеми, а якщо конфлікт і виникає, то як згладити його. У такій формі отримана інформація краще засвоюється і зразу видно, як знання застосувати на практиці, – розповів про свою діяльність студент.
Володя багато вчиться самотужки. Каже, що їдучи за кордон, завжди намагається встигнути й у навчанні. Для себе він постановив знаходити якомога більше додаткових джерел для поглиблення знань, бо маючи відповідну базу, на роботі легко можна все підтягнути до відповідних вимог.
– Коли я в Україні, то максимально відвідую пари. Тоді як студенти дозволяють собі прогуляти заняття, я не просипляю свій час чи просиджую за іграми або в соцмережах, а їжджу за кордон, постійно дізнаюся щось нове. Коли ж після приїзду приходжу на навчання, передовсім цікавлюся, що маю ще «закрити». Часто працюю над своїми лабораторними чи ще якимись роботами в дорозі, перебуваючи за межами України. Тобто намагаюся максимально продуктивно витратити час, щоб полегшити навчання. Якщо правильно провадити тайм-менеджмент, то реально сконцентруватися максимально на роботі і швидко все зробити. Я «вбиваю» пожирачів часу: ніколи не просиджую вечори за пивом чи в серіалах. Та й коло моїх друзів відповідно таке ж – вони зацікавлені багато працювати й розвиватися. Ми завжди один одного підтримуємо. Те, що всі кудись цілеспрямовано йдуть, дуже надихає, – додав мій співрозмовник.
Тепер Володимир працює в Tesla Club Ukraine, де відповідає за роботу з клієнтами та продаж. Він має ще одне переконання: не варто розмінюватися на роботу, яка не дає розвитку.
– Зазвичай на першому-другому курсі студенти ще не знають, що їм потрібно. Тож просто шукають роботу задля платні десь у кав’ярні, магазинах чи в інших схожих сферах. Уважаю, що це трата часу й позбавлення себе можливості знайти те, що потім дасть більший поштовх. У будь-якій діяльності треба передовсім шукати можливість збільшити свою цінність на ринку праці, щоб роботодавець бачив, що саме ти можеш якісно виконати роботу. Я переконався, що волонтерство дає можливість побачити, як краще себе зреалізувати, знайти цікаву для себе справу, де актуально, цікаво й перспективно розвиватися. Нема сенсу ходити туди, де тобі нецікаво й лише жалітися, яка погана робота. Часто власне волонтерство приносить більше користі, бо окрім практичних навичок, здобуваєш досвід, нові знайомства й це можливість безболісно зайти в якусь справу та вийти, якщо вона не підійшла. Для мене особлива насолода – сам процес шляху до поставленої мети, – завершив розмову Володимир Соколовський.
