За співпраці катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка» та катедри української мови та методики її навчання Навчально-наукового інституту філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка (м. Житомир, Україна) проведено четверту лекцію зі серії запланованих науково-освітніх зустрічей «Мовознавці актуалізують».
16 квітня 2025 року студенти Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій прослухали лекцію кандидата філологічних наук, доцента катедри української мови та методики її навчання Житомирського державного університету імені Івана Франка Марини Шарапи на тему «Обрядова назва з позиції етнолінгвістики», на якій довідались про розділ мовознавства, що досліджує зв’язки між мовними та культурними явищами, а також взаємодію етнокультурних та етнопсихологічних чинників у функціонуванні та еволюції мови.
Відгуки студентів про цей захід переповнені позитивними враженнями.
Діана Фітьо (ФЛ-15): «Сьогоднішня лекція була присвячена етнолінгвістиці. Це галузь мовознавства, яка вивчає мову в поєднанні з її культурою. На лекції ми ознайомились з народними ритуалами та звичаями, почули звучання поліського діалекту, що побутує на півночі України, зокрема на Житомирщині, звідки родом лекторка, а також поринули в атмосферу прийдешніх свят.
Зовсім скоро Великдень, тому ми не могли не згадати Великодніх традицій. До них належать Великий піст, випікання пасок, створення крашанок та писанок та їх освячення. Існують також ритуали Чистого четверга – дня, коли в кожній оселі відбувається генеральне прибирання, а купанню приділяється особлива увага. Ми обговорили релігійні звичаї Страсної п’ятниці, коли виносять плащаницю та обносять довкола храму. А в Страсну суботу печуть паски, ходять до храму та закінчують приготування до Великодня – найурочистішого свята, що наповнює серце радістю і миром, спокоєм і вірою, теплом і любов’ю. Ця радісна подія утверджує наші переконання про те, що достойне терпіння нагороджуються воскресінням, тобто перемогою, а чесне життя увінчається славою. День після Великодня має назву Обливаний понеділок: з давніх-давен хлопці кропили дівчат, які їм були до вподоби та обливали їх водою, у Світлий вівторок заведено вітати зі святом близьких та рідних та йти до цекрви. Наступного тижня після Великодніх свят – Поминальні дні. Вважається, що на наступний понеділок після Великодня померлі єднаються з живими, а ми згадуємо їх, вшановуємо та поминаємо. Загалом, було дуже цікаво дізнатися чимало нового про давні традиції. Хоча моя родина дотримується більшості звичаїв, деякі ритуали досі були мені невідомими, що зробило лекцію ще більш захопливою».
Катерина Радчук (ФЛ-15): «Лекція «Обрядова назва з позиції етнолінгвістики» виявилася надзвичайно змістовною та яскравою. Лекторка вдало поєднала лінгвістичний аналіз і фольклорно-етнографічний контекст, показавши, як саме назви обрядових дій, предметів і персонажів відображають світогляд і мовну картину носіїв традиції. Особливо захопило те, як лекторка озвучувала тексти про народні звичаї, написані поліським діалектом. Її інтонація, живе відтворення фонетичних особливостей і місцевих лексем перенесли нас безпосередньо в сільські оселі Полісся. Завдяки цьому ми відчули тонкі смислові відтінки слів, що в літературній українській мові можуть здаватися архаїчними або малозрозумілими.
Лекторка розглянула назви обрядових елементів Страсного (Чистого) четверга. Описала такі звичаї:
- Очищення житла й води. Напередодні четверга господині ретельно прибирали хату, витирали ікони, мили підлогу святою водою. Вважалося, що в цей день особливо сильно проявляється сила очищення, тому необхідно вигнати всі нечисті думки й енергію.
- Випікання особливого хліба. Під назвою «чистий» або «помазаний» хліб господині випікали паски чи плетені калачі, які освячували в церкві. Цей хліб мав бути без надрізів і прикрас – символом невинності й нового початку.
- Збір і освячення рослин. На Страсний четвер прийнято було збирати первоцвіти, гілочки верби чи червоного барвінку. Освячені рослини вважалися оберегами від хворіб і нещасть протягом року.
Завдяки живим прикладам і розгорнутим етнолінгвістичним коментарям лекція поглибила знання про обрядові назви. Дякую лекторці за її професійність та емоційну подачу матеріалу».
Яна Колос (ФЛ-15): «Лекція справила позитивне враження, адже дуже вдало поєднує лінгвістичний аналіз з етнографічним матеріалом. Особливо цінним є розгляд обрядів у контексті культури та мови, що дає змогу глибше зрозуміти значення та символіку дій, які здаються побутовими або звичними. Цікавою була згадка про Чистий четвер – день останнього тижня Великого посту, коли очищували не тільки душу, але й оселю: милися, стриглися, прибирали та білили хати. Така чистота готувала людину до Воскресіння – символу оновлення. Варто додати, що не менш важливою є, звісно, Страсна п’ятниця, яка присвячена спогадам про розп’яття Ісуса Христа. У цей день не працюють, тримають строгий піст, не вживають їжі до винесення плащаниці. Це день скорботи, зосередження та молитви. Окремо хочеться відзначити цікаву інформацію про «волочильне» – звичай дарування після Великодня, що має давнє коріння та пов’язаний із доброзичливістю й побажаннями достатку. У поєднанні з поясненнями значень слів із етимологічного словника це створює глибше розуміння культури та мовного багатства українського народу. Викладач блискуче передала головну ідею: мова – це ключ до глибшого розуміння традицій, а традиції – до самопізнання й національної ідентичності».
Доценти катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка» Оксана Литвин, Софія Булик-Верхола, Мирослава Гнатюк, Юлія Теглівець висловили щиру подяку Марині Шарапі за неймовірно цікаву та пізнавальну лекцію у межах науково-освітніх профорієнтаційних та маркетингових катедральних заходів «Мовознавці актуалізують».
