«Весна Політехніки» знову повертається на рідну сцену. 16 травня глядачі знову зібралися в актовій залі, щоб насолодитися виступами студентів. Цього року першими виступали представники чотирьох інститутів у спільній виставі «Вбивця» за мотивами «Марусі Чурай». ІКНІ, ІАДУ, ІАРД та ІТРЕ представили загадкову історію вбивства й запросили глядачів доєднатися до судової справи.
Події відбувалися в районному суді міста Полтави у справі 218. Глядачів познайомили зі суддями, прокурором та адвокаткою Марусі Чурай, які були основними оповідачами історії. Дівчину звинувачували у вбивстві Гриця Бобренка, її колишнього коханого.
Варто відзначити оригінальний формат розповіді. Глядача вводили в курс справи, наводячи свідчення учасників суду та блукаючи їхніми спогадами. Завдяки креативному рішенню з використанням світлових акцентів здавалося, наче поринаєш у давні часи. Учасники чудово підібрали костюми й подбали про вигляд, відповідний часові. У виставі було все притаманне буттю українців минулих століть: вечорниці, танці, народні пісні, що свідчать про унікальність нашої культури. Було помітно, як самі студенти віддаються процесу і як їм подобається бути на сцені. Дивитися на такі натхненні очі й добру акторську гру – саме задоволення.
Упродовж усієї вистави актори намагалися заплутати глядача, щоб той на суді проголосував проти Марусі Чурай, яку наприкінці суд і присяжні визнали винною, проте, як потім з’ясувалося, хибно. Марусю підставили і призначили смертельну кару за вбивство колишнього коханого. Однак це було неперевершено, бо складалося враження, що ти справді серед присяжних. У момент Х суддя попросив встати всіх, хто голосує проти обвинуваченої, і люди одне за одним почали вставати.
Як зазначила одна з учасниць, студентка 1-го курсу ІТРЕ Наталія Жук, вони дуже переживали, як зал сприйме саму концепцію, а найприємніший момент був, коли вже відбувалося голосування і зал почав вставати. Наталія розповідає: «Це було справді потужно. Очікували на гірше, а справдилося найкраще... Перед виступом ми готувалися до ночі. В день виступу о 6-й ранку зібралися і все доробляли, дотанцьовували. Ноги відвалювалися… Та коли я була на сцені, цього зовсім не відчувала».
Виступ вирізнявся оригінальною концепцією, тож цікаво було дізнатися, чому звернулися саме до детективної історії на тлі «Марусі Чурай». На це відповів Тарас Бараненко: «Нам справді хотілося розповісти про вбивство. Ми не прагнули, щоб гості перечитували, а пригадали, що хтось зіллям дещо зробив в оригіналі». Немає сумнівів, що хтось із залу, не пам’ятаючи, що відбулося в першоджерелі, захоче його перечитати та наново ознайомитися з нашою класикою. Також Тарас відзначив величезну заслугу редакторів, які відповідали за світло і звуки, а саме це були Іван Кася та Назар Домбровецький.
«Весна Політехніки» – це справді те, що єднає студентів. У такий важкий час вони знаходять у собі сили брати активну участь у житті університету, ставити потужні та креативні вистави. А дивлячись на їхні щасливі обличчя після виступу, відразу стає зрозуміло, навіщо це робиться.
