Кажуть, «не словом, а ділом» вінчаються будь-які справи. Товариство «Просвіта» Львівської політехніки у День рідної мови, 21 лютого, вшанувало тих, хто жертвував усім задля збереження української мови, хто відбував жорстокі покарання, заслання, поклав роки свого життя чи й саме життя, щоб ми могли вільно й гордо називатися українцями.
Просвітяни нашого університету ініціювали й організували допрем’єрний показ нового документального фільму «Ігор Калинець. Невольнича муза», авторами якого є Надія Бодревич і Любомир Вєжбинський.
– 150 років тому було створено Товариство «Просвіта», яке стало на захист української мови. І були люди, які своїм життям і своєю діяльністю захищали мову в різні часи. Жива легенда, людина, яка пройшла важкий шлях, але не позбулася своїх цінностей і вчить нас усіх бути справжніми українцями. Ігор Калинець – дисидент, громадський діяч, поет, лауреат Шевченківської премії – один із тих, хто вистояв у цій борні, – наголосила на початку заходу заступник голови Товариства «Просвіта» Львівської політехніки, доцент кафедри менеджменту персоналу та адміністрування ІНЕМ Надія Любомудрова.
У ці дні також ми всі вшановували героїв Небесної сотні. Тож свій виступ Ігор Калинець почав зі спомину про ці подвиги.
– Наша мова чотири роки тому збагатилася геніальним фразеологізмом – «Небесна сотня». Його авторка, поетеса Тетяна Домашенко, означила героїзм наших земляків і складно уявити собі більш влучну назву. Героїзм і відчайдушність – те, що є зараз і що було в часи тоталітаризму, – зазначив поет.
Ігор Калинець розповів дещо і про фільм. Зокрема підкреслив, що це вже друга стрічка, перша з’явилася вісім років тому із назвою «Пробуджена муза». Обидва фільми названі так само, як два поетичні томи із десятитомника, які літературознавці називають найважливішими в творчості Ігоря Калинця. «Пробуджена муза» – поезія 60-х років минулого століття, до якої входить вісім самвидавівських віршових збірок. А ще один том називається, як і новий фільм, – «Невольнича муза» – поезія, написана під час ув’язнення та на засланні.
Якщо ж говорити про фільм, то варто наголосити передовсім на тому, що він досить динамічний. І, незважаючи на тривалість (трохи більше години) й на те, що, як зазначив Ігор Калинець, багато зі знятого не ввійшло у стрічку, можна скласти розуміння того часу й пережитого. Фільм наповнений живими розмовами-коментарями й самого поета, і його доньки Дзвінки Мамчур-Калинець, і побратима-дисидента Миколи Горбаля, а також ретросвітлинами, які створюють цілісну картину.
Чому варто подивитися фільм? Хоча б для того, щоб зрозуміти, яку ціну заплачено за нинішній день. Проаналізувати, за що людям шматували життя, долі їхніх рідних. Це дає чітке усвідомлення: свободу не дарують – її здобувають!
