Українці в Туреччині: газета «День» про дослідження Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою

Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою
Ілюстрація до матеріалу

Українська діаспора часто асоціюється (а буває, і ототожнюється) з громадами у США та Канаді. Це й не дивно, адже українці живуть там понад сотню років, та ще й час від часу займають високі посади. Водночас світ української діаспори набагато різноманітніший і охоплює й молоді громади, зокрема в Туреччині. Про те, яким є їхнє життя, можна дізнатися з дослідження «Українці Туреччини: суспільство, ідентичність, майбутнє», яке нещодавно підготував і презентував Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». Що українцям подобається в Туреччині, а чого бракує? Якою є ідентичність дітей у змішаних шлюбах? Як дипломатичним установам і громадським організаціям вдалося вибудувати успішну комунікацію? Це лише кілька питань, які порушені в дослідженні.

Майже 300 сторінок аналітики

«Українська спільнота в Туреччині – молода, до неї входять українці з різною мотивацією міграції, кваліфікацією, метою і баченням свого майбутнього. Характер і механізм їхнього спільнотного згуртування теж виокремлює їх із загальної картини глобального українства. У цих процесах важливу роль відіграло Посольство України в Турецькій Республіці. А культурні особливості цієї мусульманської країни, у якій понад 98% населення сповідує іслам, значним чином впливають на інтеграційні процеси українців, – зазначає директорка МІОКу Ірина Ключковська. – Ми переконані, що з часом українська спільнота в Туреччині набуде власної суб’єктності так, як громадські організації, які мають давню історію, виступаючи самостійними гравцями не лише на українському, а й у міжнародному просторі, й успішно комунікуватимуть не лише між собою, а й з іншими гравцями різного рівня… Розпочинаємо діалог давніх і нових організацій». І початок цього діалогу справді потужний – обсяг дослідження, яке найближчим часом стане доступним на сайті МІОКу, сягає майже трьохсот сторінок. Заплановано, що висновки та рекомендації будуть перекладені англійською та турецькою мовами.

Як пояснила кандидатка економічних наук, заступниця директора МІОКу Оксана П’ятковська, дослідження складалося з кабінетного етапу і глибинних напівструктурованих інтерв’ю з українцями, які проживають у п’яти регіонах Туреччини (найдовше інтерв’ю тривало близько дев’яти годин!). На основі даних було сформовано типовий образ українців у Туреччині – це жінки від 25 до 40 років, які переїхали сюди, бо вийшли заміж. Водночас потрібно бути обережними з узагальненнями. Українців у Туреччині від майже 6 тисяч (за даними ООН) до 35 тисяч (як вказує Посольство), тож якщо розглянути детальніше, стає зрозумілим, що цілі переїзду різноманітні: працевлаштування, навчання, клімат, переїзд до рідних.

Природні умови, соціальна політика, правова культура, мультикультурність були названі як ті чинники, що творять позитивне враження про країну. Тоді як авторитарний стиль управління державою, нестабільна економічна ситуація, високі ціни на звичні для українців товари й послуги, відмінності у менталітеті дещо погіршували його. Щодо міжетнічних взаємин, то українцям імпонує відкритість турків до іноземців, їхня гостинність і готовність допомогти, а не подобається – непунктуальність, надмірна зацікавленість особистим життям інших людей та підвищення цін «як для іноземців».

Сім’я та ідентичність

Беручи до уваги типовий портрет українських мігрантів до Туреччини, стає зрозуміло, чому тема сім’ї посідає вагому роль у дослідженні. За словами Вікторії Черепенчук, молодшої наукової співробітниці МІОКу, щодо ставлення до жінок у турецьких сім’ях думки респондентів розділилися. «Частина вважає, що великої різниці на сьогодні вже немає, і та нерівність, яка коріниться в турецьких традиціях, лишилася в минулому. Навіть більше: вони зазначали, що в Туреччині чоловіки краще ставляться до жінок, ніж в Україні, й більше поважають своїх дружин. Однак друга частина респондентів часто наголошує на надмірній патріархальності в турецьких сім’ях, – зазначила Вікторія Черепенчук. – Також частина респондентів розповіла, що турки часто діють, орієнтуючись на суспільні очікування. Зокрема, ідеться про надмірну увагу до порядності сім’ї та її членів. Наприклад, одруженим жінкам не прийнято без присутності свого чоловіка спілкуватися з іншими чоловіками».


Повний текст читайте у матеріалі Марія Чадюк. Українці в Туреччині (газета «День», № 7–8, 2022).