У рамках співпраці катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка» та відділу української мови Інституту українознавства Національної академії наук України (Львів, Україна) проведено третю лекцію із серії запланованих науково-освітніх зустрічей «Мовознавці актуалізують».
19 березня 2024 року студенти Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій прослухали лекцію на тему «Золоте десятиліття українського термінотворення», у межах якого студенти отримали знання з історії української термінології та з фіксації лексикографічних надбань.
Слухачі довідалися, що в часи найлютіших московських заборон української мови у другій половині ХІХ – початку ХХ століття вийшло понад 160 лексикографічних праць, українські термінологічні словники існували вже в середині ХІХ ст., тоді ж, як в Европі, і раніше, ніж московські. У межах заходу виступили провідні фахівці катедри української мови.
Завідувач катедри української мови, доцент Зоряна Куньч презентувавши доповідь про «Лексикографію 1917 – поч. 30-х рр. ХХ ст.», розповіла про той етап, коли виходила велика кількість різноманітних словників (понад 130), особливо багато – 1918 р. та в часи українізації. Здебільшого – це перекладні та термінологічні словники, що подавали питомо українську лексику, часто створюючи нові слова за відомими моделями. Потреба в перекладних словниках спричинила створення «Словника російсько-українського» П. Терпила (Київ, 1917 р.) та «Словника московсько-українського» В. Дубровського (Київ, 1918 р.).
Доцент катедри Оксана Микитюк виступила з темою «Діяльність Інституту української наукової мови», основою для якого була лексикографічна робота від 1918 року. У Києві при Українській Академії наук працювали: «Комісія для складання словника української живої мови» (її очолив академік А. Кримський) та Товариство шкільної освіти в Києві, згодом Термінологічна комісія, на базі яких утворено Інститут української наукової мови (ІУНМ). Десятки співробітників комісій добирали та впорядковували фактичний матеріал, було зібрано величезну кількість слів з літературної мови, проте совєтська влада звинуватила укладачів в «буржуазно-націоналістичній тенденції» та заборонила видання словників, членів ІУНМ було репресовано, а українські мовознавці отримали змосковщену термінологію.
Доцент катедри Оксана Литвин розповіла про «Термінознавство на сучасному етапі». Цей час стосується активізації словникарської роботи у зв’язку зі становленням України як самостійної держави. З одного боку, йде продовження лексикографічної практики кінця 50-х – початку 60-х рр., з іншого боку, існує тенденція до повернення традицій українського словникарства кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. (з посиленою увагою до народної лексики, кування слів та уживання правопису 1928-го рр.). Багатюща сучасна українська лексикографія засвідчує неймовірну увагу до сучасного стану української мови.
Нагадуємо, що на нас ще чекає остання з черги запланованих зустрічей про прикметні українські граматики ХVІІ–ХХ сторіч, які було заплановано провести упродовж березня на базі двох науково-освітніх установ Львова в рамках заходу «Мовознавці актуалізують».
