Студентка третього курсу спеціальності «архітектура та містобудування» Андріана-Катерина Олеськевич розповіла про те, як поїздка до Таллінна допомогла їй поглянути на освіту по-новому та відчути себе частиною глобальної професійної спільноти.
Як усе почалося?
Андріана дізналася про можливість участі у BUP-програмі (The Baltic University Programme) на сайті Львівської політехніки. Тема конференції збігалася з її архітектурними інтересами, тому вона без вагань подала заявку. Особливо мотивувала перспектива здобути міжнародний досвід і поспілкуватися з однодумцями з інших країн.
Варто зазначити, що участь у програмі передбачала конкурс, який був організований при Львівській політехніці від The Baltic University Programme. У межах конкурсу відбирали кандидатів серед студентів понад 30 університетів по всій Україні. Це засвідчило високий рівень конкуренції та престиж участі в цій освітній ініціативі.
— Мені хотілося розширити кругозір і побачити, як працюють над урбаністичними питаннями в інших країнах, — пояснила студентка.
Де відбувалася конференція?
Конференція тривала три дні й проходила в Талліннському університеті (Естонія). Програма охоплювала лекції, воркшопи, екскурсії та виїзди на об’єкти. За словами Андріани, кожен день був максимально насиченим і різноманітним.
Що вразило найбільше?
Найбільше запам’яталася лекція Саймона Белла про міські блакитні простори. Вона показала, як важливо створювати міське середовище, що сприяє добробуту людей. Під час воркшопу учасники аналізували території, використовуючи дані та статистику, — це дало чітке розуміння, як проєктувати простір, орієнтований на людину.
— Я зрозуміла, що великі зміни в місті починаються з маленьких кроків, а партисипативні методи — ключ до сталого розвитку, — поділилась Андріана.
Чим відрізняється навчання за кордоном?
Студентку вразила велика кількість групових активностей: воркшопів, лекцій на відкритому повітрі, екскурсій. Особливо приємним було невимушене спілкування з викладачами — відкритість і рівноправність сприяли якісному навчанню.
Виклики та приємні відкриття
Найбільшим викликом був динамічний ритм програми — від 7:30 до 20:00 щодня відбувалася низка заходів. Водночас найприємнішим відкриттям стало те, як легко знаходити спільну мову з людьми з різних країн, коли вас об’єднує одна тема.
— Я по-новому подивилася на процес навчання. Найбільше запам’яталося, що рефлексія — це теж навчання. Іноді більше засвоюєш, коли тебе заохочують думати, а не змушують, — додала Андріана.
Порада для тих, хто вагається
Насамкінець Андріана закликала студентів не боятися подавати заявки на такі програми.
— Під лежачий камінь вода не тече. Без спроби не буде й результату — незалежно від того, яким він буде — позитивним чи ні, — підсумувала вона.
