Відкриття унікального для Львова Музею фотографії стало логічним продовженням плідної співпраці Українського фотографічного товариства в особі Романа Метельського та Науково-технічної бібліотеки університету. Як зазначають організатори, це тільки перша експозиція, яка неодмінно буде розширюватися й поповнюватися оригінальними експонатами.
Відомо, що в читальній залі бібліотеки має панувати тиша, але тільки не тоді, коли в ній зійшлися знані в Україні фотографи, а також зацікавлені львів’яни, які завітали на надзвичайну для міста подію – відкриття Львівського фотомузею. Культура – це рятівний промінчик у наші смутні часи, тож цього дня зібралася, напевно, рекордна кількість шанувальників фотографічного мистецтва.
«Дуже приємно бачити тут тих людей, які допомагали – приносили свою техніку, фотографії, давали поради, читали лекції і знайомили з фотографією, привозили й привозять свої виставки. Не маючи власного приміщення, ми примудрялися робити фотовиставки ледь не в усій Україні, і навіть сьогодні, у воєнний час, у цій залі експонується виставка фотографа із Запоріжжя. Ми намагаємося об’єднати через фотографію всю країну, тому що світлина – це те, в чому всі ми хоч трохи розбираємося, те, що ми любимо», – розпочав захід Роман Метельський, львовознавець, колекціонер та фотограф, один із засновників Львівського фотомузею.
Над першою експозицією працювала команда професіоналів у сфері фотографії та кіномистецтва: Софія Легін, вчений секретар Музею Михайла Грушевського; Ігор Ткачик, колекціонер і ентузіаст любительського кіно; Ігор Гармаш, керівник одного з найстаріших кіноклубів в Україні «Артпростір». Та сьогодні вони всі передусім активісти проєкту «Львівський фотомузей». Ця подія була б неможлива без сприяння Львівської політехніки, зокрема Науково-технічної бібліотеки, тому привітала команду музею Олена Харгелія, заступниця директора НТБ.
«Я маю честь вітати вас на цій знаковій події не тільки для Львова, а й для Львівської політехніки, адже саме тут на початку ХХ століття, у 1920–1921 роках, з’явився предмет «Фотографія», і до 1939 року його викладали Генрик Міколяш та Вітольд Ромер. Після Другої світової війни їхню справу продовжив Юліан Дорош. Я можу із впевненістю сказати, що наша альма-матер, Політехніка, є основою для розвитку сучасного фотографічного мистецтва. Хочу особливо привітати пана Романа, для мене він є прикладом того, як можна впевнено йти до мрії – маленькими кроками, але цілеспрямовано. Бажаю, щоб ваша команда й ваші мрії та проєкти реалізовувалися й надалі», – висловила побажання пані Олена.
Ця унікальна подія зацікавила не лише львів’ян, а й переселенців, які проживають у гуртожитках Львівської політехніки. Пан Роман із командою від квітня організовують різноманітні заходи для внутрішньо переміщених осіб, і тепер вони висловили подяку за таку підтримку, зауваживши, що прийшли сюди заради пана Романа та його колег, які роблять неймовірні речі.
«Я не знаю, чи ще хтось може зараз зібрати таку переповнену залу. Саме така зала є найвищою оцінкою вашої роботи. Від громади міста й міського голови Львова хочу подякувати вам за вашу працю – робіть її більше, а ми спробуємо по максимуму допомогти де зможемо», – звернувся до колективу Львівського фотомузею перший заступник міського голови Андрій Москаленко.
Відкривши експозицію, команда Фотомузею зробила вагомий внесок у розвиток культури Львова, а музейні експонати віднині стануть частинкою історії, яку варто берегти. Для професійних фотографів це неабияка подія – відкриття вже третього такого музею в Україні, тому вся фотографічна спільнота висловила захоплення справою пана Романа та його команди. Привітав колег і Олександр Харват – директор Рівненського фотомузею.
«У ці надскладні часи ми не маємо забувати про культуру, зокрема про музеї. Дуже класно, що сьогодні у Львові відкривається перша експозиція Львівського фотомузею, власне, з цим і вітаю Романа та його команду. Маю надію, що експозиція швидко поповнюватиметься, особливо після сьогоднішнього заходу, адже більше людей про вас дізнаються, почнуть приносити цікаві речі зі своїх домівок: старі фотографії, старі фотоапарати, книги, журнали. Все це знадобиться для Музею історії Львова, Львівщини, України, бо якщо знехтувати такими речами, то вони зникнуть…» – зазначив пан Олександр.
Музей насамперед виконує просвітницьку функцію й ознайомлює відвідувачів із фотографією. Та команді Львівського фотомузею вдалося піти далі – відродити легендарне Українське фотографічне товариство, яке функціонувало у Львові до 1939 року. Почесним членом його є знаний фотоаматор Олександр Кіцера, батько якого був у першому складі УФОТО.
«Як спогад про історію фотографії у Політехніці відкрито музей. Я старий фотограф, свого часу вивчав фотографію з наукової точки зору. Звичайно, я з трепетом чекав на таку подію, таку виставку, щоб «зануритися» в стару фотографію, в стару апаратуру, згадати молодість, своїх родичів та батьків, які також захоплювалися фотографією. Пан Роман і його сподвижники зробили надзвичайно велику справу, про яку я мріяв дуже й дуже давно, – створили у Львові Фотомузей. Тепер я буду знати, куди віддавати старі колекційні фотоапарати. Бажаю дальших успіхів, а ми чим зможемо – допоможемо», – підсумував пан Олександр.
Цього дня пролунало багато привітань, вручено чимало подарунків, які згодом розширять музейну експозицію. Команда Львівського фотомузею провела для своїх гостей кілька екскурсій, на яких перші відвідувачі справді занурилися у фото- та кіномистецтво. Влаштувавши лотерею, на заході розіграли три статуетки, три примірники «Спогадів Олександра Пежанського» та три ексклюзивні екскурсії Львівським фотомузеєм, які провадитиме Роман Метельський. Та це тільки початок, як то кажуть, перші промені, які неодмінно освітять дальшу дорогу Романові Метельському, Софії Легін, Ігореві Ткачику та Ігореві Гармашу.
