У Науково-технічній бібліотеці Львівської політехніки відбулася лекція «Іван Труш: шедеври на тлі життєвих історій»

Ірина Мартин, Центр комунікацій Львівської політехніки
Фото з лекції

Її прочитала завідувачка Художньо-меморіального музею Івана Труша Роксоляна Козак.

Поет кольору та сонця, пілігрим фарб і сонця, глибокий інтелігент – так називали художника Івана Труша його сучасники. Попри те, що він створив багато портретів відомих особистостей, уміло передав їхні настрої й характери, робота з людьми його виснажувала. Натомість відрадою для художника була природа. Там він цілком розчинявся, занурювався, заглиблювався, відпочивав і дуже багато творив.

«Етюди з природи були для мене відпочинком після гнітючої праці над портретами і з ними спорідненими всякими кічами, були вікном в моє художнє майбутнє і початком планів на задумані мої твори», – писав художник.

18 січня минуло 155 років від дня народження Івана Труша. Він належав до тих людей, хто живе поза відведеним йому земним часовим обмеженням. Безумовно, Львів може вважати Труша насамперед своїм, адже значну частину свого життя, на яку припали роки активної творчості, він, уродженець Бродівщини, провів саме у Львові, куди повернувся після студій у Кракові й Відні та шестирічного творчого періоду в уже згадуваному Кракові.

Саме у Львові 1899 року відбулася перша персональна виставка художника, а за шість років він влаштував тут першу всеукраїнську виставку картин галицьких і наддніпрянських митців. Згодом було ще багато виставок, лекцій, статей.

Тут, у районі Францівка, що тоді був околицею міста, Іван Труш після одруження з донькою Михайла Драгоманова, Аріадною, придбав ділянку, де звів будинок, у якому прожив зі своєю родиною до смерті. Нині в цьому помешканні міститься Художньо-меморіальний музей Івана Труша. Однак через війну в Україні всі експозиції довелося вивезти.

Саме зі Львова Іван Труш виїздив у свої творчі подорожі до Києва, на Гуцульщину, а також за кордон – до Палестини, Єгипту, Венеції. І сюди завше повертався. Тут він помер 1941 року, і тут, на Личакові, похований.

Він є автором портретів Івана Франка, Митрополита Андрея Шептицького, Олекси Новаківського, Лесі Українки, Володимира Антоновича, Михайла Грушевського, Миколи Лисенка, Василя Стефаника – ці люди відіграли знакові ролі в житті художника. А поза тим було багато пейзажів, етюдів із краєвидами.

Коли він став господарем, то впорядкував власний сад, де садив дерева і квіти, з-поміж яких переважали настурції. «Квіти маляр називав модельками, тому натюрморти він не малював, бо не любив різати квіти, намагаючись відтворювати їх живими», – стверджували дослідники творчості Івана Труша.

Його улюбленим місцем був Стрийський парк, де художникові вдавалося усамітнюватися на лавочці й малювати, малювати, малювати…

«Кожне полотно Труша зберігає свою історію. Деякі з них ще потребують дослідження», – зазначила Роксоляна Козак.

Серед його найвідоміших картин: «Захід сонця в лісі», «В обіймах снігу», «Місячна ніч над морем», цикл «Про самоту», центральним образом якого стала сосна. Чимало творів Івана Труша на сьогодні є у приватних колекціях.

Сам Труш скромно описав власну творчість: «Солідних картин намалював кільканадцять. Вони продані у Львові. Етюдів мого пензля випродукував я на протязі 42 літ, по скінченні академії, близько 6000…»

Фото з лекції Фото з лекції Фото з лекції Фото з лекції Фото з лекції Фото Івана Труша Фото Івана Труша Фото Івана Труша Картина Івана Труша Картина Івана Труша Картина Івана Труша