29 березня студенти кафедри політології та міжнародних відносин мали змогу поспілкуватися з американцем Беном Кохенбургером, волонтером і юристом, що, зокрема, був залучений до президентських кампаній Гілларі Клінтон та Джо Байдена.
Бен Кохенбургер – юрист зі США, що був у складі команди демократів під час президентських кампаній Гілларі Клінтон та Джо Байдена. З 2022 року надає юридичну допомогу українським біженцям. Співпрацює в цьому питанні з фондом «Карітас». Також він став першим міжнародним юридичним радником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Бен згадує, що під час президентської кампанії Гілларі Клінтон вони виснажливо працювали – 90 годин на тиждень. У США діє представницька демократія, тобто результати визначає кількість виборників від штату, а не відсоток населення. Президента обирають за один тур. Кохенбургер визнає: це означає, що голоси жителів деяких штатів мають фактично більшу вагу, ніж інших. І він не чекав перемоги Трампа, який переміг саме завдяки кількості виборників, а не фактичного американського населення, що проголосувало за нього, однак змінити цю систему можливості наразі не бачить.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Бен вирішив допомагати українським вимушеним переселенцям в Угорщині, адже поставали проблеми розуміння законів, мовний бар’єр. Згодом вирушив автобусом до Львова і розпочав співпрацю з фондом «Карітас». У Києві познайомився з Уповноваженим Верховної Ради з прав людини та став його першим міжнародним юридичним радником. Команду омбудсмена він згадує як дуже теплу та приємну компанію. В Україні відвідав крім названих ще кілька міст, бачив наслідки російських атак у Харкові.
– Я дуже проукраїнський. Чесно кажучи, до початку повномасштабного вторгнення майже нічого не знав про Україну. Я думаю, погляд, що поширений на Заході, наприклад у США, що це «не американська війна, а українська», стовідсотково хибний. Україна бореться замість Заходу, і для нас це найдешевша війна, яку ми мали, бо ми не втрачаємо жодного солдата, – зазначив Бен Кохенбургер.
У діалозі з американцем студенти могли поглянути на світ з точки зору США з їхньою системою волевиявлення та ЗМІ, аудиторію цікавила й перспектива ухвалення нарешті Палатою представників рішення про пакет допомоги Україні, Ізраїлю і Тайваню, а також можливі наслідки перемоги Дональда Трампа на виборах президента 2024 року.
Згадуючи знайомство з Україною, Бен зазначив, що дивувався спокійній реакції наших людей на сирени повітряної тривоги, які так лякали його спочатку, а також особливій доброті нашого народу.
– Я був справді здивований добротою українців. Це не те, що називаємо nice. Ми запитуємо, як ваші справи, але насправді не дуже хочемо чути, як ви. Я справді дратуюся, коли питаю, як справи, і мені починають розповідати. Просто скажіть: «Добре». Це така собі частина процесу (сміється). Є різниця між nice і kind. Я вважаю українців саме kind – добрими, – наголосив Кохенбургер.
Його вразила наша «жива» країна, навіть у воєнний час гарні українські міста й архітектура, особливо Львова, якої не побачиш у США. Українці, на його думку, помітно відрізняються від росіян у питанні соціального активізму. Наш народ не боїться протестувати, рішуче обстоювати свої права та свободи. Зокрема, він неабияк проявив себе під час Революції Гідності.
– Українцям, нашій молоді дуже важливо знати, які очікування від нас, як бачать нас збоку, як оцінюють наші перспективи інтеграції в ЄС, й іноземцям важливо бачити наші думки, прагнення. Особливо зверніть увагу, що тут студенти спеціальності «міжнародні відносини», і це їхня практична частина навчального процесу, – додав Микола Бучин, професор кафедри політології та міжнародних відносин Інституту гуманітарних та соціальних наук.
Українці мають слухати настрої в американському суспільстві і працювати з ним. За словами Миколи Бучина, хоч би як скептично окремі політики у США були налаштовані щодо допомоги Україні, вони не зможуть діяти інакше, якщо їхні виборці цього хочуть. Такі заходи, як зустріч з американським юристом і волонтером Беном Кохенбургером, поліпшують комунікацію між державами й допомагають знаходити консенсус і формувати спільний погляд на події.
