4 липня у Львівській політехніці відбулася зустріч, присвячена пам’яті Василя Нагірного ― видатного архітектора, громадського діяча та засновника низки громадських товариств, за підсумками якої підписали меморандум про співпрацю.
Олена Василько, керівниця департаменту архітектури, розповіла, чому підписаний цього вечора документ є важливим:
— Меморандум стосується церкви в селі Поляни, яка відома нам розписами іконостаса нашого пана Сосенка — майстра, якого ми всі любимо. І велике вам шанування за те, що ви це знаєте й несете любов до всього українського у своєму серці. Я сподіваюся на вашу підтримку і вірю, що ми зможемо зібрати кошти для відновлення церкви Воскресіння Христового в селі Поляни.
Після підписання меморандуму між представницею обласної ради Львова Оленою Василько та представницею американської фундації «Збереження сакральної спадщини України» Христиною Лев, правнучкою архітектора Василя Нагірного, остання висловилася щодо важливості проєкту, який очолює.
— Це дуже важливий проєкт нашого фонду. Велику цінність він має і для нашої родини, оскільки це проєкт мого прадіда — Василя Нагірного, і він залучає всі можливі моменти праці фонду й мої. Я дуже дякую й дуже рада цьому, — наголосила Христина Лев.
Наступним на заході виступив Василь Петрик — доцент Інституту архітектури та дизайну Національного університету «Львівська політехніка», член Українського національного комітету Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць.
— Я дуже радий, що сьогодні нам вдалося презентувати такий важливий документ про співпрацю між органом охорони культурної спадщини нашого львівського обласного департаменту архітектури та розвитку містобудування і громадською фундацією, головою якої є пані Христина Лев, задля дуже конкретної мети — збереження унікальної пам’ятки, що представляє творчість двох українських митців, які на зламі століть сформували фактично нову українську церковну архітектуру, ту стилістику церковного мистецтва, що фактично сформувала наше XX століття, — це Василь Нагірний і Модест Сосенко, — зазначив Василь Петрик.
Також науковець розповів, що Василь Нагірний спроєктував унікальну церкву в селі Поляни, яка репрезентує його бачення церковної архітектури. На думку пана Петрика, саме цей проєкт архітектора дав поштовх до творчості його сина Євгена, який згодом спроєктував велику кількість дерев’яних храмів. Проте церква Воскресіння Христового є особливою ще й тому, що до роботи над нею був залучений Модест Сосенко — майстер образотворчого мистецтва. Наприкінці своєї промови науковець зауважив, що після підписання меморандуму вдасться налагодити співпрацю в різних аспектах.
— Такі документи є певною «дорожньою картою» того, як працюватиме громадська організація та органи державної влади, щоб у результаті отримати успішно відреставровану пам’ятку, — додав Василь Петрик.
На заході також був присутній головний редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик, який розповів про дослідження життя та творчості Василя Нагірного.
— Наш журнал започаткував статті про відомих постатей, які мали стосунок до культурної спадщини, її збереження та відновлення. Зараз практично все, що торкається спадщини Нагірного, — це пам’ятки культурної спадщини України, і вони є дуже важливими. Наш журнал якраз робить акценти з цією метою, бо постійно відбуваються дослідження творчості того чи іншого автора, пам’яток архітектури. Це, очевидно, окремі наукові праці, які мають своє місце, а завдання нашого журналу полягає в тому, щоб популяризувати цю культурну спадщину, зацікавити не лише науковців, а й суспільство, щоб люди знали своїх діячів, які приклалися до розвитку не тільки культурної спадщини, а й інших аспектів суспільного життя, — зазначив Андрій Левик.
Своїм коментарем щодо заходу поділилась і Наталія Філевич — голова Благодійного фонду Нагірних, завідувачка відділу Музею Патика та голова правління ГО «Центр порятунку української культурної спадщини»:
— Співпраця пані Христини з Центром, який я очолюю, є довголітньою — ще з часів, коли я працювала у Львівській національній галереї мистецтв і займалася дослідженням архіву Василя та Євгена Нагірних. Ми зв’язалися з родиною Нагірних, які проживають у США, — це стало причиною мого знайомства з пані Христиною та подальшої співпраці. Разом ми організували кілька виставок, альбомів, проєктів, статей. Під час фотографування церков Василя та Євгена для одного з альбомів вона побачила, в якому стані іноді перебувають наші церкви, і вирішила заснувати фундацію «Збереження сакральної спадщини України», яка працює вже кілька років і завершила не один гарний проєкт.
Наталія Філевич зазначила, що проведенню зустрічі сприяв приїзд Христини Лев до Львова, тож вдалося не лише розповісти про таку визначну постать у контексті спадщини української церковної архітектури, як Василь Нагірний, а й зустрітися з його правнучкою. Голова Благодійного фонду Нагірних запевняє, що їхня співпраця триватиме, бо дух архітектора, його ідеї та настанови щодо відновлення України живуть у нащадках Василя, які гідно продовжують його справу.
