Герой нашого інтерв’ю, яке відбувається в межах спеціального проєкту «Запитай випускника», запевняє, що музика – це лиш хобі, а закомпанувати мріє комусь із друзів, на вечірці, де всі свої. Саме тому з радістю долучається до великого літнього концерту «Паліндрома», який відбудеться вже наступної п’ятниці, 23 липня, у Студентському клубі Політехніки – місці танців і зустрічей, спілкування та романтики.
Вашій увазі представляємо найцікавіші фрагменти розмови з випускником Львівської політехніки Андрієм Бучинським.
«Я – архітектор. Так написано в дипломі. Точніше й не скажеш!»
Нікколо Макіавеллі писав, що у розпорядженні долі – лиш половина наших вчинків. Іншою половиною керуємо ми самі. У шкільному віці я полюбляв малювати: портрети, нескладні натюрморти, міські пейзажі. Вважатимемо це моїм вчинком. А доля відкрила мені архітектуру.
Я з великим задоволенням слухав лекції професора Віктора Проскурякова. Це завжди щось більше, ніж методичне викладання матеріалу з наведенням кількох прикладів. Він спонукає студента, принаймні на якийсь час, забути про повсякденну навчальну рутину, дати простір своїм ідеям, відчути що «стоїш на плечах гігантів».
Від теорії до практики
Чи мріяв працювати саме в Києві? Насправді пошуки роботи відбулися неочікувано швидко. За кілька днів до церемонії вручення дипломів зателефонував мій дядько і сказав, що йому не завадить допомога на одному з об’єктів. Тоді я немовби на ходу перестрибнув з одного потяга в інший. Тож з 2018 року працюю в компанії «Озонбуд», яка спеціалізується на будівництві басейнів та водних комплексів. До речі, маю слабкість до панорам, тому наразі крутим вважаю проєкт басейну з солоною водою на даху житлового комплексу «Тетріс Холл».
Як і в будь-якій справі, у будівництві запорукою хорошого і якісного результату є налагоджена комунікація. На всіх рівнях та у всіх формах: від безпосереднього спілкування з фахівцями на будівельному майданчику до офісної роботи, на кшталт оформлення виконавчої документації чи розробки детальних креслень для будівельників. Саме цим я й займаюсь. Такий собі «універсальний солдат».
В моєму житті завжди присутня музика
Свій музичний шлях розпочав з Трускавецької школи мистецтв (клас скрипки). Ще однією повноцінною школою для мене став камерний оркестр «Поліфонія» (тоді ще не мав звання Народного), в якому я грав на скрипці, бувши студентом. Уважність до деталей, вміння розуміти й усвідомлено відчувати музику, не поверхневе дослідження класики – це лиш коротко про нові знання і навички, які я здобув, працюючи в колективі під егідою Романа Кресленка.
Найціннішим у «Паліндромі» для мене є абсолютна чесність, відвертість, прямолінійність; відсутність бажання навмисне комусь сподобатись. Такі, здавалося б, прості риси – сьогодні в дефіциті. Якщо говорити саме про співпрацю, то зі Степаном Бурбаном мене познайомив Ігор Хоркавий. Він грає там на гітарі та клавішах, а ще – має власний музичний проєкт «Монтеск’є», в якому я беру участь. На концерті я гратиму на бас-гітарі та клавішах (усміхається).
Примітка авторів. Монтеск’є – сольний проєкт музиканта-мультиінструменталіста зі Львова Ігоря Хоркавого. Над записом усіх інструментів та аранжуваннями митець працює самостійно. Відомо, що Ігор упродовж певного часу проживав у Кракові, Марселі та Парижі. Такий багатокультурний досвід за кордоном найбільше вплинув на становлення Монтеск’є як музиканта та автора текстів.
Як поділився з нами Ігор: «З Андрієм ми були заочно знайомі ще зі студентських років через спільних друзів, але не спілкувалися. Коли я повернувся в Україну після навчання з Франції та захотів створити групу, то звернувся до нього в першу чергу як скрипаля. Вже потім дізнався, що він може грати абсолютно на всьому. Так і почалася наша співпраця».
Рубрика «Поради»
Пам’ятайте, що натхнення можна знайти абсолютно у всьому. Наприклад, споглядаючи зразки хорошої архітектури, у мене мимоволі виникає думка «теж так хочу». Згодом з’являються ідеї. Водночас, стаючи свідком чогось відверто неякісного (в архітектурі, музиці тощо), кортить створити щось краще і в цьому випадку, це вже не натхнення, а стимуляція, поштовх... І це, як на мене, значно ефективніше сприяє розкриттю творчого потенціалу.
Також звучатиме парадоксально, але не замислюйтеся про успіх. Дуже легко стати жертвою власних амбіцій, картати себе за якісь промахи. В цьому немає користі. На мою думку, успіх – це не мета, а приємний побічний ефект. Він неодмінно з’явиться, якщо те, що ви робите – справді вам до душі.
Приємний бонус: «ТОП-5 кращих пісень для плейлиста влітку»
Врешті, після усіх можливих жанрових поділів та відгалужень, найдоцільнішим для мене є вміння розрізняти музику хорошу і погану. Надаю перевагу першій (усміхається):
- Christian Scott – Her Arrival (на випадок вечірньої літньої грози);
- Kronos Quartet – the Beatitudes;
- Wiz Khalifa – Morocco;
- Radiohead – Give Up the Ghost (5-та ранку);
- Wolfmother – Violence of the Sun (31 серпня).
P.S.
Андрій Бучинський: «Щиро хочу, щоб і слухачі, і музиканти отримали задоволення».
Ігор Хоркавий: «Маю чудові очікування, бо знаю, що гратиму на одній сцені з прекрасними музикантами».
Паліндром: «Виступаємо вдома, у Львові, в залі Студентського клубу Політехніки. Нехай це місце знову оживе. 23 липня хочу бачити вас тут!»
Як політехніки можуть отримати квитки на концерт? Заходьте в телеґрам Колегії та Профкому студентів і аспірантів Львівської політехніки (https://t.me/students_nulp/685). Кількість місць обмежена, тож поспішайте.
Довідково. Паліндром – музичний проєкт Степана Бурбана зі Львова. «Паліндром – це коли запрошуєш додому друга, чи дівчину, і показуєш свій дитячий фотоальбом. Це дуже тендітне та особисте», – каже про проєкт його автор. Паліндром – це талановиті та пристрасні пісні романтичного мрійника, який рефлексує щодо викликів молодості, свого місця у світі.
