Лекція співробітниці відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Ірини Луцик на тему «Таємниці крилоської «князівни» відбулася завдяки співпраці Українського фотографічного товариства, Центру порятунку української культурної спадщини, Львівського фотомузею та Науково-технічної бібліотеки Львівської політехніки.
– Тема цієї лекції формувалася тривалий час. Її частково презентували на деяких наукових заходах раніше, та багато чого ще вдалося дослідити. Елітні поховання, особливо львівські, важливі, бо йдеться про людей, які творили нашу державу тисячі років тому і навіть раніше. І це значуще не лише для розуміння історії Київської Русі чи Галицько-Волинського князівства, а й у світовому контексті державотворення та ідей національної ідентичності, – саме так почала свою лекцію пані Ірина.
Як зауважила спікерка, зазвичай відомості про елітні поховання досить фрагментарні.
– Дуже часто ми досконало не знаємо навіть місцеперебування поховань та останків князів. Це не пов’язано з поганою роботою українських науковців, адже вчені працювали, наскільки тоді їм дозволяли державний устрій і фінансування. Суттєвий вплив на результативність роботи мали умови, які диктував радянський режим.
Дії радянського керівництва щодо археологічних розкопок науковиця коментує так:
– Викрадені кістки – це найкраща характеристика того, що робила радянська влада стосовно українських археологічних знахідок. Російські вчені, маючи повноцінне фінансування, дослідили дуже багато елітних українських поховань і вивезли все це до росії. В нас забрали те, на чому ми можемо формувати національну свідомість, ті місця, тих людей, до яких ми відчуваємо постійну тяглість поколінь.
Дослідників дивує і вражає винятковість виявленого жіночого поховання в Успенському соборі княжого Галича.
– У 1936 році експедиція Ярослава Пастернака відкрила кам’яний саркофаг при дворі Успенського собору в Галичі. Всередині нього виявили останки чоловіка, якого ототожнюють із відомим галицьким князем Ярославом Осмомислом, який, можливо, збудував цей храм і був там похований у 1187 році. Цікавим є те, що поруч зі самим саркофагом у напрямку на схід знайшли ще одне поховання – без жодних ознак наявності саркофага чи домовини. То було поховання молодої жінки. За ознаками збереженого черепа, це особа 18–20-річного віку. Після цього відкриття багато людей ринуло до Галича, щоб подивитися на останки першого західноукраїнського князя. Ярослав Пастернак, маючи підприємницьку жилку, разом зі знайомими став продавати невеличкі фігурки, бюсти знайденої князівни. Ця подія досить сильно сколихнула тодішню пресу, і багато матеріалу виходило саме про ці знахідки, – наголосила дослідниця.
У 2021 році науковиця зацікавилася цією темою та намагалася отримати залишки скелета князівни. Як з’ясувалося, останні антропологічні дослідження провадив Сергій Горбенко.
– Сергій Горбенко провів антропологічне дослідження кісток і черепа, зробив пластилінову реконструкцію обличчя княжни. Співпрацюючи з Інститутом українознавства ім. І. Крип’якевича та Львівським історичним музеєм, ми отримали череп княжни під пластиліновою маскою. Щоб переконатися в наявності черепа під маскою, ми зробили рентген, для збереження роботи антрополога нам допомогли відсканувати реконструкцію обличчя у тривимірному форматі та зробити форми для гіпсового відливу. Тільки після всієї виконаної роботи ми мали змогу розібрати пластилінову реконструкцію та почати досліджувати сам череп.
Також спікерка розповіла про перспективи цього дослідження.
– Реконструкція обличчя має монголоїдні та скандинавські риси. На жаль, скроневі кістки в черепі не збереглися, проте в нас усе одно є шанс дізнатися зв’язок Ярослава Осмомисла з цими народами. Останки важливі, бо це елітні князівські, можливо, боярські поховання. Це те, що пов’язує нас з історичним минулим нашого краю та може допомогти розкрити більше історичних фактів.
Наприкінці події продемонстрували тривимірну реконструкцію князівни. На ній вона була на вигляд як жива людина, а її обличчя рухалось і мало міміку.
– Ці останки – досить важлива археологічна знахідка. Вона дає нам можливість краще зрозуміти історію та культуру нашої країни. Вчені працюють над вивченням останків, використовуючи сучасні технології, щоб розкрити їхні таємниці й наблизити нас до нових відкриттів. Результати цього дослідження можуть принести нові уявлення про постать Ярослава Осмомисла та зробити вагомий внесок у нашу загальну картину минулого.