17 червня цього року на 78-му році життя відійшла у вічність відома громадсько-політична діячка, полум’яна й безкомпромісна захисниця історичного та природного середовища нашого краю, знаний будівельник і архітектор, вихованка й вірна донька Львівської політехніки Віра Дмитрівна Лясковська.
Перестало битися серце небайдужої, наполегливої й талановитої людини, справжнього патріота України, котра впродовж всього свого життя займала активну громадянську позицію, стояла на сторожі інтересів львівської громади. Для тих, хто знав цю надзвичайно інтелігентну й скромну людину, смерть Віри Дмитрівни відгукнулася невимовною гіркотою болю від невблаганної втрати.
Віра Дмитрівна Лясковська народилася 17 грудня 1938 року у селі Добра, що на Черкащині. У 1967 році закінчила будівельний факультет Львівського політехнічного інституту за фахом інженер-будівельник.
Починаючи з 1969 року, вона була майже двадцять років беззмінним керівником легендарного Студентського проектно-конструкторського бюро (СКПБ), що успішно працював у Львівській політехніці. Завдяки її багатогранному фаховому й організаторському талантові бюро перетворилося в один із провідних вітчизняних центрів залучення студентської молоді до науково-дослідницької роботи. Архітектори, будівельники і конструктори СПКБ, котрі входили в цей елітний підрозділ, не лише ламали тодішні усталені стереотипи в будівництві, а й уміли із честю захистити свої проекти у високих столичних кабінетах.
Спільним творчим інтелектом тисячного колективу бюро створено і побудовано студентські відпочинкові табори у Морському, Алушті, у Львові виросло студентське містечко для політехніків, нові навчальні корпуси, які стали прижиттєвим пам’ятником архітектору Вірі Лясковській.
У 1988–1990 роках Віра Дмитрівна очолювала Львівський обласний комітет з охорони праці. Надалі працювала заступником голови Львівського облвиконкому. Після цього була проректором Львівського державного інститут фізичної культури.
Про високе довір’я до неї простих громадян свідчить той факт, що впродовж восьми скликань вона була депутатом Львівської міської ради.
Особливим предметом її безустанних клопотів стали львівські парки і Брюховецький ліс. Вона говорила: «Дивуюся, як люди не розуміють очевидного: громадське належить громаді, а побудоване на чужих кістках житло нікому не принесе щастя».
Віра Дмитрівна ніколи не поривала родинних стосунків зі своєю Альма-матер, брала активну участь у всіх заходах, які проходили у Львівській політехніці. Вона була одним з ініціаторів збирання коштів для потреб бійців АТО, на які було закуплене й передане в район бойових дій необхідне військове спорядження.
Ректорат та профком працівників Національного університету «Львівська політехніка» поділяють скорботу і висловлюють глибоке співчуття родині та близьким Віри Дмитрівни Лясковської з приводу її передчасної кончини.
Ректорат і профком працівників
Національного університету «Львівська політехніка»
