Павло Сьомко — студент другого (магістерського) рівня вищої освіти Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій — здобув академічну стипендію Президента України. Як йому це вдалося, чому важливо не здаватись і які лайфхаки допомагають долати всі виклики студентського життя — читайте в інтерв’ю.
— Павле, пригадайте свій вступ до Львівської політехніки. Чому обрали саме цей університет і спеціальність?
— Мені зараз здається, що ще до вступу у Політехніку я вже відчував її своєю альма-матер. Для мене тоді вибір стояв між Львівською політехнікою та іншими. Я розглядав виключно львівські ЗВО і хотів навчатися там, де можна досягати результатів власними силами — без корупції та зайвих перешкод. Розумів, що мене найбільше тягне до ІТ, тому обрав найкращу спеціальність в ІКНІ — інженерія програмного забезпечення. Тоді на неї були високі прохідні бали, і це для мене стало показником якості. І зараз зовсім не шкодую про свій вибір — кафедра дала мені дуже багато.
— Що для вас було найскладнішим у навчанні, а що — найлегшим? Можливо, маєте улюблені предмети?
— Найскладніше — це підготовка до екзаменів із предметів, де велика невизначеність, а також тести у ВНС на екзамен, де 100 питань на 45 хвилин — ось це справжній стрес. А улюблені предмети пов’язані з програмуванням — їх було близько десяти. Вони дали ті знання, які реально допомогли під час проходження співбесід, хоча тоді я, можливо, не до кінця усвідомлював їхню цінність.
— Що найбільше запам’яталося за час навчання? Чи брали участь у міжнародних програмах або створювали власні проєкти?
— Дуже хотів взяти участь у міжнародній програмі, але ковід «забрав» перші курси навчання, а потім почалося повномасштабне вторгнення — можливостей практично не залишилося. Наче минулого року почали з’являтися варіанти обміну, але я вже не входив до категорії студентів, які можуть туди податися. Найбільше запам’яталися сесії, особливо командна робота з друзями, коли разом намагалися дістати максимальні оцінки. Думаю, через це в мене вже з’явилися сиві волоски (сміється).
— Ви нещодавно здобули академічну стипендію Президента України. Чи важко було досягти цього? Яких зусиль це коштувало?
— Хотів би сказати, що було легко, але це не так. Я з тих людей, що беруть вихідний на роботі, щоб прийти до офісу і… працювати над завданнями для Політехніки. Велику роль тут відіграла моя керівниця — Євгенія Левус. Я їй дуже вдячний, бо її підтримка й авторитет мотивували мене завершити фахову публікацію для наукового журналу — і саме вона відкрила для мене можливість податися на президентську стипендію. Робота над публікацією була нелегкою: постійне редагування, правки, пошук наукової новизни. Цієї навички треба вчитися — і добре, що вже у магістратурі нас цього навчають.
— Чи маєте якісь лайфхаки для студентів і абітурієнтів?
— Основний лайфхак — це швидкість. Швидкість здавання робіт, лабораторних сильно впливає на ставлення викладачів. Часто за це можна набрати додаткові бали, а згодом — спокійно готуватися до сесії. Мало хто цим користується, але саме так я пройшов усі роки навчання.
Також важлива візуальна присутність на парах. Я завжди намагався вмикати камеру під час онлайн-занять або приходити на офлайн-лекції. Навіть коли доводилося під час пари паралельно кодити щось для роботи — присутність усе одно мала значення.
І ще один лайфхак — не боятися хотіти і просити кращого. Додаткове питання на усній частині екзамену може витягнути на кращу оцінку, і тоді не доведеться перескладати предмет, коли боротимешся за диплом з відзнакою.
Студентам ІТ-спеціальностей і абітурієнтам я б також порадив брати участь у різноманітних подіях від студентського самоврядування, наприклад у хакатонах. Недавно я був суддею на такій події і дуже пошкодував, що як студент молодших курсів не встиг взяти в такому участь.
— Ким бачите себе після завершення магістратури? Якого кар’єрного зростання прагнете?
— Я вже працюю в компанії Lionwood.software як Middle .NET Developer — це моя друга робота в ІТ. У нинішніх умовах непросто об’єктивно оцінити свій кар’єрний шлях. У короткостроковій перспективі хотів би досягнути рівня Senior-розробника, можливо, Team Lead — мені подобається організовувати роботу команди, не раз виявляв ініціативу, а далі побачимо.
— Що вас мотивує досягати успіхів?
— Хороше питання. Насправді є багато факторів. Часто мене мотивує конкуренція: і з іншими, і з самим собою — вона постійно була під час навчання. Також хочу бути максимально ефективним на своєму місці: встигати і в навчанні, і в роботі, і у волонтерських ініціативах, щоб бути корисним країні під час війни. Без ефективного навчання важко розвиватися в роботі, а це означає менше шансів на кращу оплату й менше можливостей. Тож доводиться бігти цей марафон далі.
