В останній місяць літа студенти Львівської політехніки мали змогу відпочити в Карпатах у таборі, який організувала спільнота Центру студентського капеланства. Загалом у місті Яремче зібралося близько 20 учасників. Упродовж п’яти днів вони плавали на байдарках, відвідували тематичні зустрічі, відпочивали на свіжому повітрі й навіть підкорили одну з карпатських вершин. Сьогодні наші студенти радо згадують про табір і запевняють, що наступного року обов’язково поїдуть туди знову.
Карина Швальбе – студентка другого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій. Дівчина не є учасницею проєктів Центру студентського капеланства й до поїздки в табір нікого там не знала. Новину про організування табору побачила на сайті Львівської політехніки й вирішила записатися. Про своє рішення не пошкодувала, адже крім активного відпочинку в горах ще й зав’язала нові знайомства.
«Я вирішила поїхати до табору «Реконструкція серця», оскільки прочитала, що він пропонує активний відпочинок у горах, а це було саме те, чого я вже давно хотіла. Хоча я не знала нікого з учасників, лише трішки була знайома з духівником табору о. Ігорем Хомічаком. Найважче за ті дні для мене було зійти на гору. Я не веду надто активного способу життя, тому сходження на вершину далося мені важкувато, але коли все ж зійшла, то зрозуміла, що мої старання недаремні – всі ми були вражені красою, яка перед нами відкрилася.
Особливо запам’яталося плавання на байдарках. У певні моменти, коли потрапляли на каміння чи в сильну течію, мені було навіть трохи лячно. Але згодом я зрозуміла, як усе правильно робити, і мені дуже сподобалося. До слова, на нашій байдарці я була за матроса, тому мені треба було казати капітанові, куди рухатися. Узагалі плавання на байдарках і похід у гори я здійснила вперше в житті, тож цей табір – цінний досвід і чудова нагода випробувати свої сили», – розповідає Карина.
Для студента другого курсу магістратури Інституту гуманітарних та соціальних наук Тараса Устияновича табір у Карпатах теж відбувся вперше. Хлопець уже раніше чув про діяльність Центру студентського капеланства, тому не сумнівався, що організують щось цікаве. Найбільше нашому студентові сподобався активний відпочинок, а ще знайомство з новими людьми.
«До речі, це був мій перший табір. Про нього я дізнався із соціальних мереж Політехніки, а потім докладніше прочитав на сайті. Від друзів ще раніше чув про ЦСК, тому мав певність, що буде щось цікаве і круте. Звісно, мені сподобалося все. Активності були дуже різноманітні: від походу на гору Синяк і сплаву Черемошем до медитації й спорту. Та найбільше запам’яталися люди, з якими вдалося обмінятися яскравими враженнями і спільно зростати.
Я вважаю, що такі табори потрібні передовсім для соціалізації молоді. Від 2020 року ми пережили кілька локдаунів через COVID-19, а в лютому 2022-го почалося повномасштабне вторгнення росії, тому багато хто з нас не мав змоги часто бачитися з однолітками, одногрупниками. Наприклад, чимало моїх близьких друзів на початку війни виїхали за кордон або в інші регіони, тож був відчутний брак спілкування. Радію, що табір закрив цю прогалину. Безумовно, вдалося відпочити на природі й з новими силами та натхненням повернутися до роботи й навчання», – поділився своїми враженнями Тарас.
Розповідаючи про програму табору, студенти згадують про тематичні обговорення, під час яких мали змогу роздумувати про блаженства (лагідність, терпеливість, милосердя). Наприклад, першого дня всі учасники могли проаналізували свої відчуття, коли на певну ситуацію реагували агресією, а коли навпаки – лагідно, дипломатично. Крім того, у програмі передбачили день тиші – тоді кожен мав час на особисті роздуми чи молитву. Оскільки один із днів табору припав на День Незалежності, програма мала свої особливості.
«На День Незалежності нам дали завдання зробити привітальне відео – було дуже весело над ним працювати. Також цього дня ми малювали плакат із патріотичними елементами. Наша група вирішила зобразити карту України й додати туди національні символи: калину, соняшники, вишиванку – загалом усе, що символізує нашу країну. Потім ми грали у велику гру, під час якої шукали різноманітні підказки. Наприклад, треба було знайти Тендрівський маяк і розказати про нього п’ять фактів. Загалом у грі було понад 130 карток на чималій території, тому бігати довелося багато.
В один із днів для нас організували сеанс медитації: спершу прочитали уривок із Біблії про те, як Христос водив по воді апостола Петра, і, медитуючи, ми відчули, немов перебуваємо в цьому човні. Нас запитували, чи готові ми дати руку Богові, чи не боїмося стати на воду – все це було дуже цікаво й емоційно. А ще в таборі грали в «таємного друга», тож кожен старався знайти подарунок, зробити комусь приємність. На День Незалежності сиділи біля ватри й співали пісні під гітару – це також надовго запам’ятається», – каже Карина Швальбе.
Підсумовуючи своє таборування, студенти кажуть, що їм вдалося глибше осмислити, ким вони є і чого насправді хочуть, а також добре відпочити й набратися сил на новий навчальний рік.
«Передусім я змогла активно відпочити на природі. Це було дуже гарно, і, звісно, для себе я ще більше осмислила, хто я є, чого хочу від себе й від людей, які оточують мене. А також зрозуміла, як підтримувати баланс між матеріальним і духовним, усвідомила, чого насправді хочу від життя, й переконалася, що зараз роблю все правильно. Тому буду йти вперед і не боятися», – підсумовує Карина.
«З усього, що я розповів, звичайно, стає зрозумілим, що я дуже хотів би побувати в цьому таборі знову. Навіть більше, обов’язково порекомендую його ще й своїм друзям та знайомим. Бо тут я зміг відпочити не тільки фізично, а й духовно та поміркувати над багатьма важливими для мене речами», – закінчує розповідь Тарас.
