Львівська академічна гімназія при національному університеті «Львівська політехніка» є найстарішою гімназією з українською мовою викладання. Її заснували 1784 року. Вона має тісні зв’язки зі школами з усього світу, зокрема в Австрії та Німеччині. А учні навчального закладу беруть участь у численних міських та Всеукраїнських олімпіадах і посідають на них призові місця.
Співпраця з країнами Євросоюзу дає свої плоди: багато випускників гімназії вибирають ЗВО за кордоном. Ми поспілкувалися зі cтудентами, яким вдалося здійснити свою мрію, – Ігорем Неспляком, студентом Віденського університету (Австрія) та Богданом Рошком, студентом Технологічного коледжу Бесінгстока (Велика Британія). Паралельно ми розмовляли з однокласницею хлопців – Оленою Пеленою, яка навчається у Львівській політехніці. Усі вони випускники Академічної гімназії 2019 року. Пандемія коронавірусу змінила навчальний процес у більшості країн. Студенти розповіли, яке у них навчання в обраних закладах, і з якими труднощами вони стикаються у теперішніх умовах.
Абітурієнти часто вагаються, який виш їм обрати. Віденський університет привабив Ігоря Неспляка своєю історією, адже він найстаріший у місті та є чудовим місцем для здобуття освіти.
«Звісно, я розглядав варіант вступу в Україні. Але після зважування всіх «за» і «проти» остаточно вирішив вступати за кордоном», – розповідає юнак.
Богдан Рошко, обираючи Технологічний коледж Бесінгстока, зважав на його високий статус порівняно з іншими коледжами Великобританії.
«Варіантом була ще Львівська політехніка. Я вступив на спеціальність «комп’ютерні науки», ще й на бюджет. Але з Англією все успішно склалося, тому я забрав документи», – додає хлопець.
Олена Пелена не хотіла навчатися за межами України, адже для неї важливо було залишитися поруч з родиною та друзями:
«Львівська Політехніка може дати нічим не гірші знання, аніж інші європейські країни. Без проблем змогла вступити на бюджетну форму спеціальності «Кібербезпека».
Українська система навчання відрізняється від закордонної. Ігор зазначає, що у Віденському університеті є можливість самостійно складати розклад і обирати низку предметів. А ось Богдану така свобода у плані навчання не до душі, бо у нього пари лише три дні на тиждень, враховуючи те, що він не відмовився від жодного запропонованого курсу. Але студент каже, що перевагою англійських закладів вищої освіти над українськими є краща система дозвілля, яка вміщує нові спортивні зали та басейн. Олена задоволена викладачами, з жодним не було конфліктних ситуацій. Однак розклад пар не вдає їй «вдихнути на повні груди».
Усі троє студентів дуже задоволені обраними спеціальностями і бачать у них перспективу. Очевидно, за умови, що хороша базова освіта буде підкріплена зусиллями.
«До нашого коледжу що два-три тижні приходять спікери з різних компаній, як-от Microsoft, і одразу пропонують практику. Якби мені випав шанс змінити місце навчання, не знаю, чи скористався б ним. Єдине, що інколи змушує мене сумувати – це те, що більшість моїх друзів у Львові, а не тут», – ділиться з нами Богдан.
«Перспективу можна знайти будь-де, якщо справді хочеш працювати у тому напрямі, який обрав. Головне не боятися щось змінювати та пробувати нове», – вважає Олена.
Через Covid-19 навчання перейшло в онлайн-формат. Ми спитали студентів про те, чи дієвою є боротьба з пандемією країн, у яких вони навчаються, а також про те, як безпекові заходи вплинули на навчання.
Україна не є антилідером за кількістю інфікованих.
«Наша влада старається щось робити, але мені здається, люди зовсім не розуміють серйозності всього, що зараз відбувається у світі. Політехніка ще у березні зачинила свої двері з метою зберегти здоров’я студентів і працівників. Усі розпочали активне онлайн-навчання», – каже Олена Пелена.
В Австрії ситуація з пандемією схожа на українську.
«Заходи щодо протидії коронавірусу дієві, незважаючи на те, що у деяких аспектах вони значно слабші за українські. Кількість нових захворювань знизилася з максимальних 800-та на добу до 50-ти. Населення у більшості випадків, свідоме. Живе навчання у нас було скасували та перевели у режим онлайну. Фізичної присутності студентів в університетах цього семестру точно не буде. Але навчання випускних класів у місцевих школах буде довшим через карантин», – пояснює Ігор Неспляка.
А ось у Великобританії ситуація значно гірша. Ця країна посідає п’яте місце у світі за кількістю інфікованих. Богдан Рошко каже, що населення Великої Британії дуже серйозно ставиться до заходів безпеки. А студенти навчальний семестр завершуватимуть дистанційно.
У Львівській політехніці дистанційне навчання відбувається з допомогою платформ, як-от ВНС (внутрішнє навчальне середовище), Zoom та Microsoft Teams. Олена не має жодних скарг на таку вимушену форму освіти. Інколи дівчину дратує погана швидкість інтернету й «зависання» програм, але це не має жодного стосунку до педагогів.
Віденський університет використовує платформу Moodlе, якою студенти користувались й до карантину. Там вони, за словами Ігоря, отримують завдання, записи лекцій, здають готові роботи.
У Технологічному коледжі Бесінгстока онлайн-навчання відбувається у Google Classroom, але, як ділиться з нами Богдан, воно не дуже відрізняється від того, що було офлайн. Схожість полягає у тому, що викладачі так само розповідають тему і дають до неї завдання. Навантаження не змінилося. Якщо є якісь запитання, то студенти не соромляться написати повідомлення викладачеві.
Єдине, з чим можуть виникнути труднощі під час дистанційного навчання, то це з сесією. Немає можливості підійти до викладача, аби детально розпитати про те, що хвилює. В Олени та Ігоря сесія відбудеться обов’язково: письмовий компонент буде у формі тестів, а усний відбуватиметься у форматі онлайн-конференції на платформі, яку вибере викладач. У коледжі, де навчається Богдан, і по всій території Великобританії іспити відмінили. Це обумовлено тим, що дистанційна сесія не підходить під будь-які критерії оцінювання, усі бали виставлять з урахуванням успішності попереднього семестру.
За час карантину звичними стали онлайн-конференції, нескінченні файли та електронні листи до викладачів. За місяць першокурсники підуть на свої перші літні студентські канікул. Який присмак залишить дистанційне навчання?
«Мене все влаштовує. Але хочу, щоб це швидше закінчилось й ми перейшли до звичного режиму. Я морально не готовий до можливого нового піку захворювання. Набридло сидіти за комп’ютером, хочеться свободи пересування», – ділиться своїми враженнями Ігор.
«Таким форматом навчання я задоволений, адже з’явилося більше вільного часу для себе. Коледж спроможний забезпечувати якісне навчання, навіть без фізичної присутності студентів. Щиро сподіваюся, що з початком літа настане кінець такому активному поширенню коронавірусної інфекції», – каже Богдан.
«Це цікавий досвід, який не хочеться передавати молодшим поколінням, нехай все залишиться лише у наших спогадах. Головне – українська система освіти вже навчилася давати собі раду в екстрених ситуаціях», – підсумовує Олена.
