Студентка 4-го курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Анастасія Єдигарова виступила з доповіддю на VIII Міжнародному конгресі з інформаційно-комунікаційних технологій, який проходив у Лондоні. Її робота була виконана у співавторстві з професором кафедри САПР Петром Кособуцьким і рішенням оргкомітету прийнята до публікації в матеріалах конгресу.
Про свої враження й підготовку до виступу, а також про навчання у Політехніці та студентське життя говоримо з Настею в нашому інтерв’ю.
– Настю, розкажи, чому для навчання ти обрала Львівську політехніку і чим керувалася під час вибору спеціальності?
– Насамперед я обирала місто, де хотіла б жити, а також переглядала рейтинги університетів по всій Україні. Я сама із Запоріжжя, і більшість моїх друзів навчалися в моєму регіоні, а Львівську політехніку я бачила в різноманітних рейтингах. Тож прочитала про цей університет, ознайомилася з відгуками студентів – усе це мені сподобалося, тому й поставила перший пріоритет саме сюди. Крім того, я вже не раз бувала у Львові, мені дуже подобалося місто, я часто проходила біля Львівської політехніки. Тож природно склалося так, що обрала цей університет.
А щодо спеціальності – я навчаюся на кафедрі систем автоматизованого проєктування. Ще зі школи захоплювалася інформатикою, до того ж моя мама працює програмісткою і давала мені поради під час вступу. Сьогодні я вже на 4-му курсі й про свій вибір узагалі не шкодую, навпаки – мені все цікаво і непогано вдається. Навчання проходить здебільшого онлайн, але ми доволі добре спілкуємося в групі, у нас хороший колектив, тому відчуття студентського життя однозначно є.
– Виступ на міжнародному конгресі був для тебе першим чи, можливо, тобі вже доводилося виступати на конференціях?
– Так, певний досвід у мене вже був. Минулого року, на 3-му курсі, я разом зі своїм викладачем Петром Кособуцьким писала наукову статтю Statistical model of textual information. Вона була пов’язана зі статистикою і розподілом даних. А в травні 2022-го у Кракові відбувалася студентська конференція, на якій я мала змогу її представити. Це був перший раз, коли я виступала на науковій конференції. Мій виступ проходив виключно англійською, тому довелося трохи похвилюватися. Але загалом усе було добре і доповіддю я задоволена, викладачі також казали, що все пройшло непогано.
– Чи важко було виступати англійською? Як до цього готувалася?
– Насправді я добре знаю англійську ще зі школи. Спершу готувалася з репетитором до ЗНО, а потім, коли вступила до університету, і далі ретельно вивчала її. Досвід спілкування у мене вже був, граматику я також добре знаю. Склалося так, що через воєнні дії я зі сім’єю певний час жила у Франції. Там нас прийняла родина, де чоловік британець, тож я мала добру практику. Згодом я склала іспит IELTS і підтвердила свій рівень – С1. І, звісно, я розумію, що у моїй професії англійська необхідна, тому що нею ведуть усю документацію і спілкуються з клієнтами.
– Розкажи докладніше про виступ у Лондоні. Як усе пройшло і що найбільше запам’яталося?
– Усе почалося з того, що мій викладач Петро Кособуцький, з яким ми раніше готували наукову статтю, надіслав мені інформацію про проведення такого конгресу. Я цим серйозно зацікавилася, хотіла представити свою роботу, до того ж конгрес мав відбуватися в Лондоні – місті, де мріяла побувати. Ми з Петром Сидоровичем подали туди матеріали, та, щиро кажучи, я навіть не сподівалася, що їх приймуть. Коли ми пройшли перший етап відбору, мені надіслали підтвердження, що статтю прийнято і я маю скорегувати її для виступу на конференції. Далі було, мабуть, найважче завдання – відкрити візу до Великої Британії. Це треба було зробити максимально швидко, бо часу залишалося небагато, але все вдалося.
Загалом підготовка до виступу проходила спокійно. Моє завдання полягало в тому, щоб підготувати презентацію статті й добре її представити англійською мовою. Я виступала з доповіддю на тему «Моделювання систем з експоненціальним та нормальним розподілами параметрів методом «золотого» поділу», а після виступу відповідала на запитання. Моя стаття пов’язана з математикою, з дослідженням статистичних даних, тому найскладнішим було подати її у форматі презентації, тобто не лише формули і розрахунки, а й зображення, ілюстрації
– Чи вдалося познайомитися з іншими учасниками конгресу? Знаю, що серед усіх ти була наймолодшою.
– Так, це правда. Загалом учасників було більш як п’ятдесят, тому нас поділили на дві групи, і всі ми виступали впродовж двох днів, а сам конгрес тривав три дні. Серед учасників я справді була наймолодшою, навіть не думала, що так станеться. Далі після мене була дівчина, яка навчається на магістратурі, але їй уже 26 років. Незважаючи на це, настрій у мене був впевнений, хотілося випробувати свої сили, вдало виступити, і сьогодні я радію, що це вдалося. Крім того, мені дуже сподобався Лондон, я мала час погуляти містом і сподіваюся, що зможу туди ще не раз повернутися.
– Як надалі плануєш розвиватися? Може, вже поєднуєш навчання з роботою?
– Так, я вже працюю за фахом, тому доводиться поєднувати навчання з роботою. Сьогодні я front-end developer, але одночасно з цим навчаюся. Наприклад, зараз більше зосередилася на написанні бакалаврської роботи. Після цього планую вступати на магістратуру, а далі, можливо, і на аспірантуру. Щодо наукових виступів та конференцій – якщо побачу щось цікаве, то обов’язково подамся. Але все ж сьогодні мій основний пріоритет – бакалаврська робота, адже хочу підготувати її якнайкраще.
– Чи маєш час на інші зацікавлення, крім роботи і навчання?
– Я регулярно відвідую спортзал і дуже люблю бігати. Колись навіть мрію пробігти марафон, але для цього мені ще потрібно кілька років на підготовку.
– Що ти могла б порадити нашим майбутнім студентам?
– Найперше хочу порадити вступати до Львівської політехніки (усміхається), тому що тут справді цікаво і ви багато чого зможете навчитися. А ще – нічого не бійтеся, пробуйте щось нове, ставте запитання, ніколи не сумнівайтеся в собі й не акцентуйте на тому, що про вас подумають інші. Впевнена: кожному все вдасться, якщо захотіти і докласти зусиль.
