Анна Власюк – другокурсниця Інституту архітектури та дизайну, з якою ми познайомилися під час Наукових фестин. Разом з однокурсниками на подвір’ї біля головного корпусу дівчина малювала свою картину, яку згодом мала представити викладачам.
Про навчання в Політехніці, яке було її дитячою мрією, талант до малювання та плани на майбутнє – говоримо з Анею.
– Аню, розкажи, чому ти вступила саме до Львівської політехніки?
– Усе почалося з художньої школи, яку я відвідувала. Незадовго до її закінчення вчителька запитала мене, чи не хотіла б я й далі малювати і пов’язати своє життя з творчістю. Я відповіла, що думаю над цим. І тоді вона розповіла мені про Львівську політехніку, де я могла б опанувати професію дизайнера чи архітектора. Це мене дуже зацікавило, а університет добре запам’ятався. Уже склавши ЗНО, я знайшла додаткові курси з підготовки до творчого конкурсу від ІАРД і під час вступу, коли побувала на творчих конкурсах у різних університетах, все-таки вирішила, що хочу навчатись у Львівській політехніці, як і мріяла в дитинстві.
– Коли ти зрозуміла, що маєш талант до малювання, і чи ніколи не думала про інші, не такі творчі, професії?
– Узагалі я малювала з раннього дитинства. Батьки це бачили й підтримували мене, їм дуже подобалося, як я малюю, і вони хотіли, щоб я розвивала свій талант, тому записали мене в художню школу нашого міста. Насправді під час вступної кампанії я вагалася між двома зовсім різними професіями – облік та оподаткування і дизайн. Але дитяча мрія все-таки перемогла, тому зараз я навчаюся на дизайнера, як і хотіла.
– Ти згадувала про творчий конкурс. Розкажи докладніше, як до нього готувалася?
– Я відвідувала підготовчі курси від нашого інституту. Пригадую, тоді було два варіанти: впродовж року їздити щосуботи на заняття по кілька годин або так, як зробила я, – приїхати влітку на два тижні й навчатися кожного дня без вихідних. Ця підготовка дуже мені допомогла, я мала можливість познайомитися з багатьма викладачами, дехто з них сьогодні у мене викладає. Також це добре, бо викладачі пояснюють, що саме вони хочуть бачити на творчих конкурсах. Наприклад, до курсів я не знала, як правильно робити дуже багато речей, а під час занять змогла все це вивчити.
– Як можеш охарактеризувати перші два роки навчання? Що для тебе було найважчим, а що, навпаки, дає найбільшу радість?
– Мій перший рік навчання був дуже активний, тоді всі хотіли відчути студентське життя, ходили на пари, знайомилися між собою, але за півтора місяця почався карантин, а згодом – повномасштабна війна, тому ми довший час не вчилися наживо. З лютого всі повернулися до аудиторій, і можу сказати, що малювати вдома, в рідному місті, й тут, у Львові, – це кардинально різні речі, і другий варіант подобається мені значно більше. У Львові я відчуваю більше натхнення, мотивації, дуже велику роль відіграє живе спілкування з викладачами, одногрупниками. У нас надзвичайно різноманітне навчання, ми не тільки малюємо, а й вивчаємо різні мови, історію України, живопис, вчимося проєктувати в різноманітних програмах – усе це мені дуже подобається, бо забезпечує всебічний розвиток. Щодо важкого, то інколи буває непросто знайти нову ідею, але тут усе дуже індивідуально, бо, наприклад, мені легше зробити щось своїми руками, а комусь навпаки – щось вивчити, тому все залежить від людини.
– Звідки ти черпаєш мотивацію до навчання і загалом до такої творчої професії?
– Моя найбільша мотивація полягає в тому, щоб у майбутньому мати змогу влаштуватися на роботу, яка даватиме не тільки заробіток, а й велике задоволення, душевну радість. Бо, на жаль, так стається не з кожним. Звісно, як і всі, я інколи лінуюся щось робити, але мені дуже допомагають люди, які є поруч зі мною. Ми разом виконуємо домашні завдання, малюємо, говоримо, нікому навіть не спадає на думку відриватися від роботи чи зайвий раз подивитися в телефон. А натхнення має бути завжди, бо у моїй професії часто доводиться робити щось дуже швидко, тож немає часу просто сидіти і чекати, доки навідає муза.
– Чи думала ти про майбутню професію або місце, де б хотіла працювати?
– Так, зараз я у пошуках того «підрозділу» своєї професії, у якому хотіла б працювати. Адже під час навчання ми робимо багато всього, тому потрібно визначитися, що подобається найбільше. Наприклад, я дуже люблю малювати картини і хотіла б це робити у майбутньому. Також думаю опанувати певні програми, щоб мати змогу працювати візуалізатором або дизайнером інтер’єру – це був би дуже цікавий досвід.
– Му зустрілися на Наукових фестинах – розкажи, як ти до них приєдналася і в чому полягало твоє завдання?
– Про Наукові фестини нашій групі розповіла викладачка з живопису Віолетта Радомська. Вона запропонувала виконати одне з наших завдань безпосередньо на фестинах, тобто ми могли б підготувати свій проєкт і водночас добре провести час. Я на це зголосилася. Завдання полягало в тому, щоб зробити декоративну композицію на основі попередніх натюрмортів. У нас було два натюрморти з гіпсовими головами і різними предметами, ми зробили ескізи, де мали скомпонувати це в одну композицію, а далі перенести на великий формат і вже на фестинах оформити все це фарбами.
– Чи зручно було малювати в такій атмосфері?
– Щиро кажучи, це був неймовірний досвід. Гарна погода, атмосфера заходу – все було чудово і нам усім сподобалося. Ми нікуди не поспішали, малювали разом з одногрупниками, тому цей день надовго запам’ятається. Такий досвід був у нас вперше, але ми хочемо ще раз так зібратися і разом помалювати.
– Чи маєш інші зацікавлення, крім малювання?
– Я дуже люблю спорт і танці. Ще під час карантину, коли жила у своєму рідному місті, то присвячувала цьому більше часу. Але сьогодні весь мій час іде на малювання і підготовку домашніх завдань.
– Що зі свого досвіду можеш порадити абітурієнтам?
– Найперше скажу, що не варто обирати університет чи професію тільки тому, що хтось вам це нав’язав або батьки вас туди спрямовують. Такі випадки часто трапляються: багато хто обирає професію, зважаючи тільки на гроші, можливість мати прибуток. Я переконана, що насамперед треба обирати серцем і віддавати перевагу тому заняттю, яке справді вам до душі. Бо якщо це не так, то ви просто змарнуєте час, опановуючи неулюблену справу. Тому найперше прислухайтеся до себе, своїх уподобань, мрій, подумайте, що дарує вам радість, а що, навпаки, не подобається.
І також пораджу приходити на дні відкритих дверей або на такі фестини, як у нас, для того щоб ближче поспілкуватися зі студентами різних інститутів, побачити, хто що робить, і, можливо, підібрати щось для себе.
