Нещодавні події у Львові, пов’язані з черговими авіаударами, вкотре показали, яких фахівців готує Львівська політехніка. Після трьох авіаційних ударів по львівських електричних підстанціях роботи у комунальних службах та Львівобленерго додалося чимало. Й за лічені години її вдалося відновити.
Допомагали відновлювати електропостачання і студенти нашого університету, які, попри воєнну ситуацію в країні, продовжують не лише навчатись, а й працювати.
Серед них – студент п’ятого курсу Інституту енергетики та систем керування Ростислав Калиневич. Він розповів про особливості роботи та навчання у воєнний час.
– Розкажи про своє місце роботи та чи важко було працевлаштуватися, зважаючи, що ти студент?
– Працюю у ПрАТ «Львівобленерго», а саме у ЛМЕМ ДЕМ-2. Можу сказати, що влаштуватись на роботу мені було легко, проте важко здобути досвід і довіру колективу, адже коли перед тобою стоїть завдання – встановити високовольтну з’єднувальну муфту, то, ще не маючи жодних навиків, мусиш дуже постаратись, щоб усе вийшло якнайкраще. Це дуже відповідальна робота.
– З якими особливостями в роботі тобі довелось зіштовхнутись?
– За цих півтора року, що я працюю електромонтером з експлуатації та монтажу кабельних ліній, траплялись різні невдалі й небезпечні ситуації. Кожен працівник у моїй бригаді абсолютно точно дотримується правил безпечного експлуатування електроустановок. Проте інколи трапляються випадки, рівень небезпеки яких ми контролювати не можемо. Хто працює з робочим електрообладнанням, має великий ризик потрапити під напругу. Одного разу і я через свою недосвідченість отак потрапив під напругу, після чого мав опіки на руках. Та це все – набуття досвіду, без якого у моїй сфері ніяк не обійтися.
– Наскільки важливі на практиці теоретичні знання, здобуті в університеті?
– Мені ще на першому курсі запам’яталася теза на одній з пар: «Теорія без практики – мертва, практика без теорії – сліпа». Повністю погоджуюся з цим. Теоретичні знання, здобуті в освітньому закладі, без сумніву, допомагають та дають великий внесок моїй професії, але й практика не менш важлива. Оскільки я отримав якісні теоретичні знання, то не проблема застосовувати їх на практиці . Ну і, звісно, під час роботи обов’язково працюємо згідно з ПБЕЕ.
– Як це – працювати та навчатися під час війни?
– Суттєвих змін я не помітив, адже ми перебуваємо на більш спокійній території, де не проходять бойові дії. Навчання ж в університеті і надалі відбувається дистанційно, без змін. Звісно, довелося звикати до нових реалій – повітряних тривог. Також тепер постійно мушу бути на зв’язку, адже в разі потреби мене можуть викликати на роботу і вночі.
– Так, як було після авіаційних ударів по підстанціях?
– Так. Після авіаційних ударів виявили багато пошкоджених кабельних ліній, які бригадам потрібно було терміново відремонтувати. Через це довелося працювати понаднормово.
– Враховуючи всі нюанси твоєї професії, чи надалі працюватимеш у цій галузі?
– Професія мені подобається, незважаючи на всю небезпеку. Розумію, що кожного дня роблю щось корисне та допомагаю людям. Це приємне відчуття. Коли вступав на навчання, навіть подумати не міг, що вже на п’ятому курсі знайду роботу за фахом. Отож продовжуватиму працювати у Львівобленерго і надіюсь на дальший кар’єрний ріст.
Як бачимо, навіть попри небезпеку та важку фізичну працю, робота може приносити задоволення. Потрібно лише навчитись помічати хороше у нашому житті та не забувати радіти кожному дню у цей складний час.
