Юліан Сало, студент другого курсу кафедри систем автоматизованого проектування Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій, учасник і переможець трьох хакатонів, добре знає, куди скерувати свої знання та енергію, щоб стати успішним.
Юліану у пригоді стають знання англійської мови, творчий склад розуму, бажання пізнати якнайбільше нової інформації і розумно скористатися нею.
– Нині саме від мене залежить, який оберу вектор руху і в якій галузі, як буду рухатися до мети, – каже Юліан. – Автономія дозволяє обрати свою профільну спеціальність, а вибір у мене дуже широкий: це може бути моделювання систем серверних мереж, проектування 3D-моделей чи написання певного коду для різних комерційних проектів. Я все ще шукаю себе. На першому курсі зрозумів, що треба сконцентруватися на практичній роботі, тому не замикаюся лише на навчанні. Разом з однодумцями працюємо над різними проектами, уже тричі були призерами. Нині у моїй команді є два політехніки і два студенти зі Львівського університету безпеки життєдіяльності. На промислове виробництво ще не вийшли, а ось стартовий капітал потрошки збираємо.
– З чого починали?
– Розробляли систему присутності учнів у школах, бо хотіли перевірити, на що спроможні. На хакатоні «Ідеатон 3.0» ми вибороли призове місце та виграли можливість розвивати проект у Центрі підприємництва Львівської бізнес-школи при УКУ. Згодом зрозуміли, що нам такий проект не під силу, адже йшлося про співпрацю з державою. Для нас це був доволі складний пласт роботи. Приємно, що наш проект наштовхнув інші успішні та потужні компанії на реалізування схожих ідей. Далі при тій же бізнес-школі взялися за розроблення пристрою для людей з вадами слуху, який мав попереджати їх про певні звуки. Перевірити ідею на міцність нам допомогли ментори зі США, Німеччини, Південної Кореї, Бельгії, провідні українські засновники стартапів, зокрема й зі Львова, та представники Гарвардської бізнес-школи. Великим поштовхом валідації був ще один хакатон, який відбувався у Львівській бізнес-школі, на якому теж здобули призове місце. Так ми збільшили фінансовий капітал для нашого стартапу.
– Що плануєш надалі?
– Сподіваюся, що наш нинішній стартап переросте у компанію. Якщо розвиватимемося з командою у геометричній прогресії, то, гадаю, зможемо монетизувати проект доволі швидко. Мені нічого не заважатиме ефективно керувати командою і навчатися в університеті. Наразі використовуємо тактику максимально довгого існування з тим, що маємо. А ця робота не вимагає великих фінансових ресурсів. На жаль, Україна нині перебуває на такому етапі щодо стартапів, в якій були США у вісімдесяті – наприкінці дев’яностих років, тому вона переживає експрес-онлайн-курс з нової економіки стартапів.
– Ти прочитав першокурсникам лекцію. Як вони її сприйняли?
– Фінансового успіху в мене ще нема, зате є багато досвіду, яким варто ділитися з першокурсниками, застерегти їх від тих помилок, що зробив колись сам. Я розповів їм про створення команди, командну роботу, порадив, як розвивати свої проекти й досягати успіху. Паралельно приглядався до них, адже найбільш креативних можна долучати до нашої команди. Мене студенти сприйняли позитивно. Вони відкриті до слухання, тим паче, що ми майже ровесники.
– Як відбувається навчання?
– Це залежить, як на нього дивитися. У Політесі я отримав знання з технічних дисциплін. Поза його межами – з менеджменту, бізнес-аналізу, маркетингу, зв’язків з громадськістю. Бачу, чого мені ще треба навчитися, розумію, куди маю рухатися далі. Деякі дисципліни, яких ми ще не вивчали, а вони мені вже потрібні, вивчаю зі зовнішніх джерел. Навчився поєднувати освітню та практичну бази й бачити перспективу.
– Береш участь в олімпіадах?
– У мене до них схильності нема. Щоправда, брав участь у Всеукраїнському інженерному змаганні. Фінальний приз – ознайомча поїздка у компанію «Боїнг», що поблизу Сієтла у США (компанія – партнер організаторів цього змагання). Я пройшов три складні тури. У першому турі хотілося вийти зі змагань, бо не було впевненості, що дійду до другого туру: змагалися ж інженери-авіаконструктори, конструктори з архітектурних та інших спеціальностей, тож у мене порівняно з ними було мало переваг. Несподівано для себе пройшов до другого туру, а далі – й до третього. Мені допомогли знання з організування командної роботи. Зрештою, п’ятеро учасників нашої «новоспеченої» команди перемогли (із п’яти команд мали обрати 10 переможців). Це круто! Ознайомча поїздка відбудеться десь восени.
Юліан живе за принципом: «Оглядатися, орієнтуватися, вирішувати й діяти». Має добре коло знайомств, бо «це найкраще, що може бути в житті, адже є справжньою вартістю на ринку праці, компанії». Цікавиться автомобілями, футболом, електро- та танцювальною музикою, техно- та іншою сучасною музикою, не цурається студентських розваг і набирається досвіду, потрібного в дорослому житті.
