Четвертокурсника Інституту хімії та хімічних технологій, очільника студентської колегії та профбюро Дмитра Балиту добре знають не лише в його інституті, а й в цілому університеті. На перший погляд цей кремезний і досить галасливий хлопець здається хаотичним і незібраним. Але насправді йому вдається досягати успіху в багатьох напрямах: Дмитро один із улюблених ведучих студентських заходів Політехніки, співорганізатор фестивалів «Весна Політехніки» і «Осінь Політехніки», різноманітних студентських вечірок та багато чого іншого цікавого і веселого.
Про те, що студентське життя – це значно більше, ніж лекції та практичні заняття і що можливостей для всебічного розвитку безліч, Дмитро зрозумів невдовзі після початку навчання в Політехніці.
– Спеціальність «бродіння і виноробство» дуже цікава і насправді затребувана, але, на жаль, не надто прибуткова, принаймні, якщо працювати десь на підприємстві. Тож вирішив, що треба випробовувати свої сили в різній діяльності. Звичайно, серед моїх знайомих чимало тих, хто досягає висот у навчанні і в майбутньому з них будуть добрі науковці. Я, оцінюючи свої можливості і підхід до навчання, розумію, що туди мені «дорога не світить». Тому стараюся більш-менш встигати вчитися і бути активним у роботі профкому, профбюро, загалом у громадській діяльності поза університетом, бо так можна досить багато навчитися і на практиці осягнути чимало нового, – розпочав розмову хлопець.
Студент зазначив, що Політехніка для нього дорога передовсім, як велика сім’я. Йому подобається фах, що здобуває, єдине, бракує – більше практики і, на його думку, корисніше і цікавіше було б, якби періодично з лекціями приходили фахівці цієї сфери, успішні підприємці. Це відкрило б нові можливості для студентів навіть у плані пошуку майбутнього місця праці.
– Знаю, що зараз мушу активно шукати себе, намагатися охопити якомога більше знань, бо, яким буде моє життя в майбутньому, залежить власне від того, наскільки багато я зможу, як студент, осягнути і навчитися. Що я тільки не пробував робити – навіть складно перелічити. Та завжди мною керувала передовсім цікавість спробувати щось нове. Розумів, якщо просиджувати час у гуртожитку чи в інтернеті, то доброго результату не буде.
Активності Дмитрові не бракувало ніколи. У школі в старших класах грав у команді КВН у своєму рідному місті Калуші. Тривалий час уже в університеті зі своїми друзями продовжував грати в команді КВН «В десятку». Зараз це для Дмитра більше, як хобі, а не професійне заняття, бо, як каже, щоб досягти відповідного рівня в КВН, треба віддано працювати щонайменше десять років.
Коли ознайомився з діяльністю органів студентського самоврядування Політехніки, почав допомагати і вже невдовзі став очільником колегії та профбюро ІХХТ. Упродовж трьох років долучався як співорганізатор до різних студентських заходів.
– Зрештою вміння вільно поводитися на сцені, імпровізувати, відчувати публіку надихнуло мене спробувати свої сили в новому амплуа – ведучого. Вже маю трохи досвіду, та попри те, вважаю себе початківцем у цій сфері, – додав студент. – Хоча саме це стало потужним поштовхом до створення спільно зі своїми друзями-політехніками – Назаром Домбровецьким, Віктором Даньковським, а згодом долучився Данило Плесницький, івент-агенції «Драбина». Організовуємо різноманітні вечірки, корпоративи, флеш-моби, проводимо весілля. Найважче було придумати назву, бо знали, що від цього в певній мірі залежить успіх. Тож старалися, щоб назва була українська і легко запам’ятовувалася. Ідея назви «Драбина» і гасло – «Ваше свято на висоті» виникли спонтанно і сподобалися одразу.
Поступово хлопці розширюватимуть свою команду. Зараз більше уваги приділяють підвищенню якості та популяризації своєї агенції. Мій співрозмовник зазначив, що не перебирають замовленнями, хоча намагаються проводити тільки ті заходи, що їм подобаються. Найбільше хлопців тішить віддача публіки, бо це свідчить, що правильно працюють.
– Зараз намагаюся багато читати, щоб поповнити свій словниковий запас, впевненіше почуватися, як ведучий. Наша мета, щоб нас замовляли саме через майстерність і професіоналізм. Тоді будемо цілковито задоволені тим, що робимо.