Меморіал пам’яті Героїв Небесної Сотні, авторства випускників нашого університету, визнали найкращим сквером в Україні. Ми поспілкувалися зі співавторкою проєкту й дізналися скільки часу пішло на розробку проєкту, яку частину меморіалу ще мають доробити і яка основна відмінність навчання між українським та німецьким ЗВО.
«Ми з колегами Андрієм і Марією познайомилися ще тоді, коли навчалися у «Львівській Політехніці», – розповідає Христина Пундак, співавторка проєкту меморіалу. – Вони старші за мене на два роки. З Андрієм співпрацювали ще й на іншому архітектурному конкурсі Steel Fredom».
Конкурс, про який розповідає Христина, проходить кожного року в Німеччині. В ньому можуть брати участь студенти 4, 5, 6 курсів за спеціальностями: «Архітектура будівель і споруд», а також «Промислове та цивільне будівництво». Метою Steel Fredom є створювати такі архітектурні концепції проєкту, де основний матеріал для конструкцій є сталь. На конкурсі українським студентам пропонують розробити проєкт не для реалізування, а для представлення кращої концепції. Конкурс організовує Український центр сталевого будівництва.
«Власне на конкурсі ми розробили проєкт відпочинкового комплексу на Івано-Франківщині (тобто проєкт меморіалу. – Авт.). Нам вдалося перемогти з ним, адже вміємо в команді знаходити спільну мову», – ділиться Христина.
За словами дівчини, команда чимало часу витратила на формування самої ідеї, яку зреалізовували в режимі своєрідного брейншторму. Конкурсні креслення виконували два тижні.
Коли визначили переможця, почався процес реалізування. «Підготовка робочої документації – це зовсім інший обсяг роботи, – зізнається Христина. – Тут уже було задіяно конструкторів, підрядників, фахівців водовідведення та інших людей, які необхідні».
У 2019 році на День Незалежності відкрито першу частину меморіалу. Щоправда, меморіал зроблено не в повному обсязі того, що було подано на конкурс. Тут ще треба доробити пішохідний місток. «Комплекс меморіалу – це меморіальна площа, стела та місток-музей, де мають бути колони з іменами Героїв Небесної Сотні та інформація про події, які відбувалися на Майдані. Віднести меморіал до певного стилю я б не відважилася. Передовсім це сучасне бачення, а стиль, гадаю, визначиться згодом», – розповідає Христина про свій проєкт.
Нині дівчина навчається на магістратурі в німецькому місті Дессау. І ми запитали, як організовано навчання у ФРН. Які особливості підготовки студенів там, і які – в нас?
«Те, що я спершу вчилася в Україні, дало мені хороший базовий комплекс знань. Зі знаннями, які отримала у Львівській політехніці, можу впевненіше почуватися, – зізнається Христина. – В університеті, де я зараз навчаюся, більше зосереджуються на вільному пошуку ідей і роботі фантазії, а в Політехніці ми зосереджувалися на більш технічних речах».
Дівчина пояснює, що там кожного семестру вона має обирати студію, тобто проєкт і викладача, з якими працює до сесії. У студіях зазвичай – до восьми людей, які або розробляють якесь спільне рішення, або розвивають індивідуальні ідеї, над якими в будь-якому разі працюють спільно. Минулого року Христина працювала над проєктом реновації набережної. Вона з колегами розробляла площі та атракції для міста, щоб зробити там комфортний громадський простір, щоб місто жило на набережній. За її словами, вони продумували все, що можна уявити при словосполученні «активна набережна»: велосипедні доріжки, зони відпочинку з озелененням та зони для вигулу тварин…
«Ще в нас є шість предметів на семестр. Три з них є обов’язкові, для прикладу, в минулому семестрі в мене були урбанізм, теорія архітектури, а також історія та література Німеччини. Решту предметів студенти обирають, – говорить Христина. – Ці чергові три дообрані предмети – можуть бути дуже неочікувані, як, наприклад, театральна постановка, дизайн буклетів і книжок, робота роботів. Є такі, що це виглядає, як реальний воркшоп, де люди роблять на парах меблі, або ж на комп’ютері проєктують невеликі 3D моделі».