Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою ініціював, організував і провів 5 вересня 2024 року в стінах Національного університету «Львівська політехніка» історичну подію, багату глибокими смислами та символами.
Почесним гостем став Блаженніший Святослав, Глава Української Греко-Католицької Церкви, який презентував академічній спільноті Львівської політехніки та громаді Львова свою нову книгу «Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!». Хоча МІОК вже втретє організував зустріч Блаженнішого зі спільнотою Університету, ця подія стала унікальною та надовго залишиться у серцях і пам’яті усіх присутніх.
Знаково, що презентація книги, яку Блаженніший написав у бомбосховищах у перший рік війни, перебуваючи у напів оточеному Києві, відбулася саме в укритті університету під час ракетної небезпеки. Подія пройшла у День жалоби після масових бомбардувань Львова, а також Полтави та десятків українських міст і сіл, наслідками яких стала трагічна загибель десятків і сотень українців від російських ракет і дронів.
І попри те, що у планах була багатогранна дискусія у форматі діалогу та обмін думками з Блаженнішим, – подія набула нового унікального змісту, адже стала актом духовного єднання та виявом стійкості усіх присутніх: представників духовенства та студентства, академічної спільноти та громади Львова.
У стінах укриття Львівської політехніки напевно уперше прозвучало сильне слово та благословення Глави Церкви до усіх учасників події, а також тих, хто можливо випадково у тривозі заховався від небезпеки ворожих обстрілів. У цей час серед усіх присутніх запанували спільні молитовна єдність, любов і віра, а ще – надія на перемогу добра над злом, світла над тінню, України над російським агресором.
До актової зали після відбою всі повернулися сильнішими та натхненними, а далі прослухали унікальний виступ «Сестер Тельнюк», народних артисток України, вокального дуету, що вже давно є загальнонаціональним культурним надбанням України.
Події передувала зустріч Блаженнішого Святослава із в.о. ректора Львівської політехніки Юрієм Бобалом, після чого урочистість відкрилася вшануванням пам’яті жертв російсько-української війни. Особливо гостро це сприймалося на тлі оголошеного Дня жалоби за загиблими внаслідок російського масштабного комбінованого удару ракетами та безпілотниками по Львову 4 вересня.
Як духовний оберіг прозвучав величний Гімн «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» у виконанні багаторазового лавреата міжнародних, всеукраїнських та обласних фестивалів і конкурсів хорового мистецтва – народної хорової капели студентів «Гаудеамус».
Модератор заходу, директорка МІОКу Ірина Ключковська, запросила відкрити подію Юрія Бобала – людину, важливу для творення особливої духовної атмосфери у Львові. Він наголосив, що проведення зустрічей, які організовує МІОК для студентської молоді університету зі знаковими постатями та лідерами різних сфер суспільного життя українства у всьому світі, вже стало доброю традицією для Львівської політехніки.
Юрій Бобало підкреслив, що сильні слова, які лягли у назву книги «Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!», – це про наш незламний народ, який вистояв, бореться і робить це з великою гідністю, в основі якої стоїть наша віра. Очільник Львівської політехніки наголосив, що це важливі духовні послання, які також проєктують наше майбутнє – перемогу України над ворогом, а добра над злом, та подякував Отцеві і Главі УГКЦ за духовне лідерство й відкритість, за Церкву, яка завжди була і є зі своїм народом, а також за служіння капеланів, які в надскладних умовах духовно підтримують наших воїнів. Юрій Бобало висловив тверду віру у нашу Перемогу і в те, що нинішня студентська молодь розбудовуватиме Україну як успішну європейську державу.
Ірина Ключковська зазначила, що напередодні Львів пережив одну із найстрашніших сторінок у своїй історії, тож оця духовна зустріч із Блаженнішим Святославом, розмова з ним надасть усім присутнім тої сили, яку зараз шукають всюди: у книзі Блаженнішого, у його слові, його пастирських посланнях – і це нас усіх надихає.
Директорка МІОКу висловила впевненість, що ця зустріч є історичною для усієї академічної спільноти й увійде в аннали історії як одна із найбільш духовних, надихаючих, життєдайних, оскільки у Львівській політехніці, де навчається 36 тисяч студентів, викладачі і працівники творять духовне середовище – ту основу, на яку нанизуються і будуть нанизуватися знання, які на добрій християнській основі стають інструментом для добра, творення і правильної дії. Ірина Ключковська наголосила, що книга Блаженнішого, написана у час війни, є документом епохи, хронікою, призначеною не лише для греко-католицької пастви, а для всіх нас, для народу України – для тих, хто тут, і для тих, хто в окопах, цитуючи Тараса Шевченка, «для мертвих, живих і ненародженних земляків моїх в Україні і не в Україні». «Ця книжка – для всіх нас, не лише для християн. Вона для всього українського народу: для тих, хто тут, і тих, хто в окопах», – додала модераторка зустрічі, закликавши Блаженнішого Святослава поділитися процесом створення книжки, яка стала «серцем і душею українського народу».
Отець і Глава УГКЦ висловив свою підтримку львів’янам, які постраждали від нічного ракетного обстрілу і зазначив, що перед поїздкою молився у своїй резиденції в Києві за невинно вбитих полтавців, які загинули під час російської атаки, ще не знаючи про події у Львові. Його слова «Обіймаю Львів, як батько свою зранену дитину» відгукнулися теплом у кожному серці.
Розповідаючи про книжку, Блаженніший Святослав згадав перші дні війни, коли паства шукала у Церкві не лише фізичного порятунку, а й духовного зцілення, розради та надії, що і спонукало його до творення такого виду комунікації із цілим світом як щоденні відеозвернення. У них він не лише ретельно фіксував ті випробування, яких день у день зазнавала рідна земля, але й сигналізував усьому світові, що Україна стоїть, бореться і молиться. Це був голос Церкви від імені тих людей, за яких вона відчувала відповідальність, це було Господнє благословення. У цих словах було намагання запитати Бога, чи він з Україною, чому так сталося, як бути християнинові у час війни і якою має бути духовність.
Блаженніший Святослав пригадав події перших днів війни, які спонукали його розпочати щоденні відеозвернення. «У перші дні тисячі людей з усього світу питали, чи я живий. У відповідь на ці запитання з’явилися щоденні відеозвернення, що підтверджували, що Київ живий, стоїть, молиться і бореться», – розповів Глава УГКЦ. «Наш Київ горів, а над головами літали гелікоптери. У бомбосховище Патріаршого собору збіглися сотні людей із сім’ями і навіть домашніми тваринками. Це давало відчуття відповідальності за порятунок людей, які зійшлися до собору. Найперше я говорив до світу від імені людей, за які Церква почала відчувати відповідальність», – зазначив Патріарх. «Сказати на весь світ, що ми живі, молимося, боремося, а на кінець поблагословити Божий люд стало чимось більшим за людське слово. Через нас почав промовляти Бог. Згодом ми зрозуміли, що це мало важливе значення для світу і наших вірних на окупованих територіях – так вони дізнавалися, що Київ стоїть», – ствердив Глава УГКЦ. Блаженніший Святослав також звернув увагу на символічне оформлення книжки в бордовому кольорі, що символізує літургійні книги Церкви, а червона закладка нагадує про кров. «Тут слова про кричущий біль, намагання запитати Бога: чому і як далі? Чи Ти з нами? На ці запитання намагався шукати відповідь. Тому ця книжка – це переспів усієї християнської доктрини, всього, чого ми вчимо в Катехизмі… Ця книжка про духовність у час війни. Я шукав відповідь на запитання про те, як бути християнину в час війни», – поділився він.
У зв’язку з повітряною тривогою частина заходу пройшла в укритті, проте це не змінило градус спілкування. Навіть у цих глибоко символічних для Церкви катакомбних умовах Глава УГКЦ привітав студентів із початком нового навчального року і побажав, щоб вони цінували можливість бути разом, бо ця синергія підсилює кожного, дає силу вистояти, боротися і спільно молитися.
Наприкінці Блаженніший Святослав подякував організаторам пам’ятної зустрічі, а також усім причетним до друку цієї книги, позначеної великим символізмом і написаної кров’ю під час найважчих випробувань для України – упродовж першого року повномасштабної війни. Він уділив архиєрейське благословення усім присутнім, яке, як подих воскреслого Ісуса Христа, відновлює сили, надихає думати про майбутнє, підтримує, усуває страх і розпач та дає стійкість кожному, і зазначив, що успіх України залежить від консолідованих зусиль усіх нас, тож маємо підтримувати одне одного і тримати стрій.
«Інтегральною частиною цієї презентації є київські митці, люди культури. Сестри Тельнюк перечитали книжку, і як реакція на прочитане, зродився мистецький проєкт», – зазначив Патріарх під час презентації. «Я був би вдячний, якби ця книжка знайшла відгук у серцях й умах українських патріотів, добрих християн і незламних борців за Україну тут, у княжому Львові», – додав Блаженніший Святослав. Нарешті, уже в актовій залі, відбулася презентація мистецького проєкту, у якому уривки з кожного місяця щоденних звернень Блаженнішого Святослава були оспівані духовними, авторськими та іншими мистецькими творами у виконанні «Сестер Тельнюк». Тексти зачитував заслужений діяч мистецтв України Юрій Чеков.
Ця частина події стала невіддільною складовою презентації, адже проєкт зродився як реакція на прочитання книги та її творче осмислення.
Фото Наталії Павлишин, Центр комунікацій Львівської політехніки
