«Чого він туди пішов?», «Хіба там його дім, що мусить боронити?», – риторичні питання деяких рідних і знайомих тих найсміливіших, які, забувши про все, часто навіть не сказавши своїм близьким, поїхали на схід країни, щоб стати на оборону її державної цілісності. Чому? Бо мусять! Відчувають такий сильний внутрішній обов’язок – «Ніхто, крім нас!», «Хто, як не ми», «Україна понад усе!», що навіть не задумуються, аби шукати якісь інші варіанти.
6 грудня – День Збройних сил України – свято наших найдостойніших лицарів, які захищають ціною свого життя нашу державу, рідну землю й родину. Зрештою, зараз кожне державне свято, яке стосується захисників Вітчизни –української армії і добровольців, сприймається особливо. Нині чимало воїнів, як і колись УСС, УГА, УПА в нерівних боях, із мінімальним озброєнням, демонструють таку силу волі, героїзм, жертовність, про які писали поети й складались легенди. Ці герої поміж нами: наші друзі, рідні, знайомі, а їхня особливість – це готовність до самопожертви і стійкість, щоб навіть у найстрашніші моменти, усвідомлюючи, що ризикують життям, – не відступити. Завдяки їхнім вчинкам бачимо, що таке справжній патріотизм, і якось по-новому прочитуємо рядки з легендарної «Енеїди»: «Любов к отчизні, де героїть, Там сила вража не устоїть, Там грудь сильніша од гармат».
Не раз доводилося бувати на заходах за участі воїнів, які героїчно боронили донецький і луганський аеропорти, пройшли пекло Дебальцевого, Щастя та інші найгарячіші бої. Коли слухаєш цих людей, то найбільше вражає їхня простота і скромність. Вони, ніяковіючи, діляться спогадами про власні подвиги, хоча більше розповідають про подвиги своїх друзів – бойових побратимів. Наголошують на тому, що вистояли завдяки народній підтримці. А тому будьмо вдячні їм за це і своїми щоденними вчинками демонструймо, наскільки поважаємо і цінуємо героїзм найсміливіших українських воїнів.
Радомир Герасимчук, студент першого курсу Інституту геодезії:
«Благополуччя держави для них пріоритетніше від власного»
Найбільше спонукає передовсім патріотизм, переживання за майбутнє нашої країни. Зараз мало-хто керується матеріальною вигодою. Адже значно простіше і безпечніше працювати на звичайній роботі на мирній території. Тим більше, що серед воїнів є чимало тих, які мають вищу освіту, а дехто й дві, до війни вели успішний бізнес чи мали добру роботу. Пішли воювати, бо прагнуть змін і бачать потенціал у країні – для них це пріоритетніше, ніж власне благополуччя. Для мене ці люди – зразок справжніх чоловіків, із яких варто брати приклад.
Ірина Баєтул, студентка другого курсу (ОКР спеціаліст) Інституту архітектури:
«Вони мають сильний духовний стрижень»
Переконання, що зможуть змінити всю систему, ситуацію. Вони мають амбіції, надії на краще життя, сильний духовний стрижень. Хочеться вірити, що перемога буде за нами. Сприймаю воїнів дуже позитивно і з вдячністю за те, що роблять. На жаль, у нашому суспільстві далеко не всі усвідомлюють жертовність і героїзм цих людей. Більшість, все ж таки керується принципом – «моя хата скраю»: війна відбувається десь там, мене це не зачепить, моїх рідних там нема.
Надія Вакуленко, студентка другого курсу Інституту права та психології:
«Справжніми патріотами є добровольці»
Молоді чоловіки йшли воювати, мотивуючись тільки патріотизмом. Я, з південної частини України, і в нас тоді відчувалося величезне піднесення. Чимало моїх друзів, знайомих говорили: «я – українець і буду доводити це!» і йшли воювати. Тепер, якщо і йдуть воювати, то лише через те, що за це платять непогані гроші. Хоча, думаю, в добровольчих батальйонах все таки більшість керуються внутрішньою мотивацією, що мусять захищати свою землю. А ті, хто йде за контрактом – для них це просто робота. Проблема ще й в тому, що люди зараз втомилися, бо не бачать бажаних результатів. Запал тримався лише на ентузіазмі, а без підтримки не можна досягти позитивних результатів.
Юрій Шишкін, студент другого курсу Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології:
«Усвідомлення, що наша земля»
Думаю, це патріотизм, любов до держави і прагнення довести, що це наша земля. Звичайно, якась частина воює на сході за контрактом, тобто для них це можливість покращити своє матеріальне становище. Якщо не буде змін, то навряд чи ситуація поліпшиться. Хоча зараз, порівняно із початком бойових дій, наші воїни краще підготовлені, мають сучасніше озброєння.
