В одних людей потяг до науки проявляється дуже рано, скажімо, на молодших курсах, в інших – наприкінці навчання, ще в когось – після набуття певного досвіду роботи. Сьогодні говоритимемо про те, що очікує людину, яка вирішує присвятити себе науці, і якими можливостями розвитку вона може скористатися.
Знайти себе
Дуже часто вже на другому-третьому курсах студент здійснює перші наукові спроби. Хтось зголошується сам, ще когось спонукають викладачі, приглянувшись до доброго і, на їхню думку, перспективного студента. Перший досвід починається з олімпіад, конкурсів, студентських наукових конференцій. Зазвичай студент обирає собі наукового керівника або ж керівник – студента, запропонувавши йому працювати разом над певною тематикою. Потім, зазвичай на четвертому курсі, молодий науковець готує свою першу статтю до «Вісника», здебільшого у тандемі з науковим керівником. Наступна сходинка – це магістратура, оскільки до магістратури вступають люди, які мають намір розвиватися науково. Далі – вступ до аспірантури, робота над кандидатською.
Це лише окреслений план, яким аж ніяк не можна обмежуватися науковцеві, адже наука – це розлоге поле, де він утверджується, шукає і знаходить новизну, досліджує те, що згодом принесе користь для суспільства.
Полювання, а не конвеєр
Про те, які перспективи відкриваються перед молодим науковцем сьогодні, розповідає голова Ради молодих учених Львівської політехніки Олександр Березко:
– Великий позитив у тому, що нас допустили до програми «Горизонт-2020». Успіх науковця у цій програмі – індикатор його високого рівня. Йдеться про вченого не лише як про особистість, а й у команді. Ця програма й участь у ній дає нам, по-перше, можливість розвиватися професійно, а по-друге, отримати кошти для дослідів і для життя.
– Які перші кроки науковця?
– Ми ще перебудовуємося від совкової системи (коли кожному давали мінімум – і на тому було все) до конкурентного середовища, де кожен відповідає за себе. Нарешті маємо чіткі мірила: індекс цитування, імпакт-фактор журналу, індекс Хірша науковців. У Польщі є практика, коли університетський підрозділ отримує кошти на наступний рік, враховуючи всі ці показники. Тобто, ми говоримо про перехід від кількості до якості. Тому неправильно визначати якість наукових досліджень за кількістю, наприклад, публікацій чи сторінок тексту. Приємно, що основні агенти таких змін – молоді вчені.
– А як у цій ситуації вирішувати власні матеріальні потреби?
– Свого часу Ейнштейн сказав, що наука – це прекрасна річ, але до того моменту, доки ти не змушений нею заробляти на життя. Очевидно, людина, яка йде в науку, повинна зрозуміти, що якщо на першому плані – гарантований матеріальний добробут, то краще не починати. Часом винаходи приносять надприбутки, але це – полювання, а не конвеєр. Успішна інноваційність передбачає вміння ризикувати, думати, як підприємець.
– Науці присвячують себе лише одержимі нею?
– Тут є одна річ, яка захоплює – можливості росту. Наука – це безмежний світ, тут усе в межах твоєї уяви, працелюбності, широти поглядів. Наука залишає людині шанс зробити серйозний внесок в історію. Маю на увазі тих амбітних людей, які готові в себе повірити і йти до кінця. Недавно я прочитав інтерв’ю з професором одного західного університету, який акцентує, що по-справжньому вартісний науковий результат може вдатися лише тоді, коли тим живеш. Це схоже до мистецтва, спорту. Якщо наука не подобається, викликає відразу – не треба себе силувати. Якщо ж ми захоплені своєю темою і тим живемо – нас очікує успіх, якої сфери це не стосувалось би.
Здобути стипендію
Сьогодні молодий науковець має багато можливостей розвиватися на міжнародному рівні. Як розповідає інженер Центру міжнародної освіти Наталя Рожанківська, в закордонній інституції можна успішно практикуватися, навчатися, проводити дослідження, тобто використовувати її лабораторію, здобутки, потенціал. Однак для цього треба мати чітку мотивацію і пройти конкурсний відбір.
– Можливість практикуватися за кордоном дає великі перспективи?
– Так, адже в нас багато що, наприклад реактиви, треба шукати, купувати, роздобувати, а там приїжджаєш – і все для дослідів є. За кордоном у практичній частині ди- сертаційної роботи можна за місяць зробити те, що у нас за рік.
– Які стипендійні програми для молодих науковців діють на сьогодні?
– Серед найпоширеніших – стипендія ім. Фулбрайта, DAAD. Вони дають можливість навчатися в магістратурі, проводити дослідження, набиратися наукового досвіду в інституціях США, Німеччини, Австрії. Також маємо стипендії інших країн – Польщі, Швеції, Швейцарії, Англії, Китаю… Однак завжди, крім уже зазначених вимог, треба добре знати іноземну мову, скласти з неї іспит. Це перший крок претендента. А наступний – підготувати пакет необхідних документів, описати свою мотивацію. Хочу наголосити, що кожну стипендію треба здобувати! Але можливостей є багато.