Поки абітурієнти, які не потрапили на бюджет, думають, куди йти вчитися на комерцію, – ось розповідь про навчання випускника програми «Інтернет речей» у Національному університеті «Львівська політехніка» Романа Віта.
Я вже закінчив навчатися на програмі «Інтернет речей», але хотів би передати враження, які отримав за 4 роки навчання.
Перший курс був для мене дуже емоційним. Я отримав потужний заряд мотивації та позитивної енергії на масштабній події «Львів ІТ Арена». Я мав можливість познайомитися й поспілкуватися з цікавими та успішними людьми. Мені дуже запам’яталися пари предмету «Вступ до спеціальності», де я дізнався про особливості ІТ-індустрії та перспективи її розвитку. Паралельно я познайомився зі студентським життям у гуртожитку й мав нагоду побувати на різних молодіжних тусовках.
На другому курсі навчання випадковість закинула мене до класної студентської команди. Разом із нашим ментором Віктором Артем’євим ми працювали над цікавим проєктом CleanCity, ідея якого полягає у врегулюванні проблеми зі сміттям у Львові. Ми взяли участь у різних змаганнях, де отримали досвід публічних виступів та здобули призові місця на деяких із них. Журналісти швидко поширили новини про нашу ідею, завдяки чому наш проєкт став більш упізнаваним. Трохи згодом ми вирішили зупинити подальшу розробку цього проєкту через низку причин та нюансів.
Однією з особливостей нашої спеціальності є працевлаштування студентів після завершення другого курсу. Ідея полягає в тому, щоб студенти мали можливість не тільки отримати диплом державного зразка, а й мати досвід роботи у компанії після випуску з університету. Восени я розпочав ходити у різні компанії на співбесіди. Перші з них були невдалими, оскільки мені не вистачало деяких знань. Трохи згодом, після завершення IT-академії, мені все ж вдалося потрапити в компанію SoftServe. Хочу наголосити, що після працевлаштування мені було дуже нелегко адаптуватися до нового графіку, оскільки вільного часу майже не було, і я не встигав опрацювати весь багаж знань, який ми отримували на нашій спеціальності. Було складно не вигоріти емоційно за такого режиму. В цей момент було багато нюансів, що стосувалися нашої активності й відвідуваності на парах, які ми узгоджували з нашими викладачами. Однак нам вдалося подолати ці проблеми й розпочати IV курс.
На четвертому курсі я продовжив навчатися та працювати. Поступово звик до цього режиму й навчився краще менеджити свій час. Я не дуже встигав тусуватися так, як я це робив на І курсі навчання, однак отримав багато класного досвіду, працюючи у компанії та навчаючись на нашій спеціальності. Після закінчення цього курсу я успішно захистив дипломну роботу, яка стосувалася методів детекції квадрокоптерів та способів їхнього усунення з контрольованого простору.
На завершення скажу: я радий, що потрапив саме сюди. Це був дуже вдалий вибір, оскільки тут я навчився досягати результатів власними знаннями та зусиллями, а не шукаючи «лазівки» до хороших оцінок. Це була дуже хороша школа життя, де я отримав не тільки технічні знання, але й знання у сфері бізнесу, менеджменту та вміння презентувати власні ідеї. Я однозначно рекомендую вступати сюди, але наголошую, що тут не дуже добре виходить халявити і сподіватися на поблажки.