Продовжуємо цикл «Сто образів Львівської політехніки» – висвітлення портретів особистостей, які вагомо впливають на розвиток університету та його роль у світовому освітньому середовищі.
Роман Небесний – молодий і амбітний учений-хімік, доктор технічних наук, заступник голови науково-технічної ради Львівської політехніки, начальник науково-дослідної частини (НДЧ) Львівської політехніки.
Родом із міста хіміків
– Я народився на Івано-Франківщині, в Калуші. Його ще називають містом хіміків, бо там є великий нафтохімічний комплекс. Щиро кажучи, спершу хімія не дуже мене цікавила. Але у старших класах зрозумів, у чому краса цієї дисципліни, – розповідає Роман Небесний.
Інтерес до академічної науки виник під час навчання у Політехніці
Роман Небесний наголошує, що він із тих людей, хто розв’язує проблеми в міру їх надходження.
– Ніколи не мав якогось фанатичного захоплення хімією чи наукою загалом. У часи студентства хотів працювати ближче до прикладної сфери. Думав про виробництво, можливо, якесь дослідження. Та що довше вчився, то більше зростав інтерес до академічної науки. З’явилася можливість вступити до аспірантури. Тоді й почав працювати в лабораторії.
Та перш ніж зважитися працювати в лабораторії, треба було добре подумати. Адже був посередній стан матеріально-технічного забезпечення. Це дещо відлякувало молодих дослідників.
– Коли прийшов до лабораторії, далеко не все сподобалося. Люди звикли працювати в тих складних умовах десятки років. Звісно, відразу не було змоги щось змінювати, спершу придивлявся. А потім узявся потихеньку вносити певні корективи. Так день за днем – і лабораторія ставала щоразу кращою. Мав відчуття, що всі в університеті готові підтримати, тому це надихало на те, щоб працювати далі.
Роман Небесний стажувався в Ахенському технічному університеті в Німеччині. Для нього це була цілковита зміна світогляду.
– Я вважав, що ті певні речі, які ми самостійно зробили в лабораторії, вже досягнення. Але зрозумів, що все може мати зовсім інший вигляд. Після стажування захотілося ще поліпшити нашу лабораторію. Багато робили самі, зверталися до керівництва кафедри, університету, яке сприяло й допомагало. Так невдовзі, без якихось серйозних планів із реконструкції, наша лабораторія стала найкращою на кафедрі.
Гранти на поліпшення лабораторії
Після аспірантури у 2011 році Роман Небесний захистив диплом кандидата наук і здобув право подавати на конкурс наукові проєкти. Він одразу виграв свій перший грант Президента України для молодих учених. Подібних перемог було ще дві. Попри те, що розмір таких грантів зазвичай невеликий, завжди знаходили можливість значну частину коштів вкладати саме в оновлення матеріально-технічної бази лабораторії.
– У 2017 році ми виграли держбюджетний конкурс для молодих науковців. Це було солідне фінансування – понад 1,5 млн грн. Можна було купити значно більше всього. Після того вже не було ніяких запитань щодо витратних матеріалів і дрібного лабораторного обладнання. Загалом знадобилося десять років, щоб кардинально змінити нашу лабораторію.
Розвиває новий напрям у каталізі
Роман Небесний працює у сфері каталізу. Майже всі процеси органічного синтезу самі собою відбуваються дуже повільно. Щоб пришвидшити реакції й вийти на високу продуктивність, потрібно використовувати каталізатори.
– Мої наукові дослідження полягали в тому, щоб розробити каталізатори, які мають найвищу активність і мінімізують утворення побічних продуктів. У співпраці з Ахенським університетом нам вдалося створити одну з унікальних розробок світового рівня. Ми розробили спосіб синтезу акрилатних мономерів у м’яких умовах (низька температура й атмосферний тиск), що дає змогу знизити енерговитрати під час виробництва цих багатотоннажних продуктів. Провели дослідну апробацію, яка показала добрий результат і підтвердила можливість використовувати розробки на практиці. Наше дослідження має велику фундаментальну складову. Вперше синтезовано інтерактивні мікрогелеві каталізатори, які поєднують переваги гомогенного та гетерогенного каталізу – дають змогу провести реакцію в м’яких гомогенних умовах і легко відділити каталізатор, як це відбувається в гетерогенному каталізі. Це, можна сказати, був новий напрям у каталізі.
Робота в НДЧ – це можливість перенести здобутки лабораторії на всеуніверситетський рівень
Уже кілька років Роман Небесний очолює науково-дослідну частину університету. Вчений зізнається, що працювати з документами йому подобається дещо менше, ніж безпосередньо над науковими розробками в лабораторії.
– Але за паперами я бачу суть. Бо за бюрократичними механізмами ховається можливість якісного поліпшення роботи для всіх. Я став керівником науково-дослідної частини в листопаді 2019 року. Для мене робота в НДЧ – це можливість застосувати своє бачення, знання, підходи, щоб перенести здобутки лабораторії на всеуніверситетський рівень.
Основна мета НДЧ – висока якість наукових досліджень у Львівській політехніці. На думку Романа Небесного, досягти такої якості можна насамперед завдяки поліпшенню матеріально-технічної бази.
– У цьому напрямі й працюємо. З одного боку, ми стимулюємо науковців подаватися на різні проєкти, а з другого – коштами університету стараємося фінансувати закупівлю специфічних приладів та обладнання для потреб Політехніки. Адже наші дослідники мають дуже високу кваліфікацію, мотивацію, і їм треба десь реалізовувати себе.
НДЧ упереваж є посередником між зовнішніми структурами, наприклад Міністерством освіти і науки України, й науковцями. Кожен проєкт, який виконують в університеті, треба ввести у правове русло, належно все організувати.
Важливим здобутком роботи НДЧ останніх років стала якісна співпраця з Кондитерською Корпорацією ROSHEN, яка за ці кілька років вклала в Політехніку понад 22 млн грн.
– Їхнім коштом ми провели повну реконструкцію п’яти лабораторій. Навіть більше, думаємо з Кондитерською Корпорацією ROSHEN над тим, щоб продовжити реконструкцію корпусу № 8. Якщо вдасться всі задуми втілити в життя, то це буде один із найбільших проєктів Львівської політехніки за останні роки. Важливо, що оновлення приміщень та приладної бази лабораторій не відбуватиметься саме собою, а паралельно з якісним оновленням навчальних програм та акцентом на розвитку можливостей у науковій галузі – саме на це скеровано нову програму грантів від ROSHEN, яку плануємо запустити у 2022 році.
Треба вчитися монетизувати свої знання
Роман Небесний дотримується філософії, що не варто чекати, коли хтось за нас розв’яже всі проблеми.
– Якщо хтось планує прочитати лекції й більше не братися ні за яку активність, вважаючи, що так має бути, то це, як мінімум, не перспективно. Люди часто схильні скаржитися на життя, а я завжди питаю себе: що конкретно зробив за сьогодні, щоб стало краще? Якщо наполегливо працювати, то результат буде. Треба вчитися монетизувати свої знання, тоді й нарікань, наприклад на зарплату, буде менше. Адже неправда, що всі науковці в нас бідні. Є й такі, що отримують навіть за європейськими мірками конкурентні зарплати, вдало поєднуючи викладацьку та наукову діяльність. Тому основна порада – працювати на результат, ставити амбітні цілі й досягати їх.
Політехніка – це середовище розвитку та взаємодопомоги
Начальник НДЧ наголошує, що Львівська політехніка щороку значною мірою визначає долю тисяч молодих людей.
– Коли ми, молоді люди, прийшли сюди, то знайшли місце, де відбувалося наше становлення і де ми формувалися як професіонали й особистості. Середовище, в якому перебуваємо, безумовно, впливає на нас, зрештою й ми залишаємо якусь свою частку в ньому. Політехніка – це, власне, і є те середовище взаємопідтримки, взаємоповаги, взаємодопомоги, воно сприяє тому, що люди тут реалізуються самі й допомагають реалізуватися іншим. Я значно більше задоволення відчуваю, коли розумію, що допоміг ще комусь себе зреалізувати.
Основні хобі – гори та фотографія
Поряд із насиченою науково-освітньою роботою Роман Небесний провадить активний спосіб життя. Як мінімум, він раз на місяць ходить у гори. Також одне з його основних хобі – фотографія.
– Фотографую вже дуже давно. А в гори з товаришами ходимо «по-серйозному» – зі спорядженням. Займаюся високогірним альпінізмом. Це допомагає цілковито перемкнутися й додає енергії! Особливо запам’яталася участь у Нічному чорногірському марафоні, де треба за ніч пробігти горами 56 кілометрів, а також сходження на гору Тетнульді (Грузія). Це справді велике розпруження, ти вириваєшся з повсякденності, переживаєш нові відчуття, бо це адреналін і драйв. Коли на скелях опиняєшся серед надійних друзів – це чудово! То зовсім інший світ.
