У листопаді 2016 року виші України сколихнула новина: суму стипендій для студентів збільшать, але отримати грошову винагороду зможуть не всі, хто має «середню четвірку», як це було завжди, а лише ті, хто посів найвищі місця в рейтингу, який складали навчальні заклади.
Міністерство освіти стверджує, що рейтингова система – це абсолютно новий підхід до оцінювання студентів, згідно з яким кожен виш розробляє власні критерії. Запропоновану схему мала затвердити Вчена рада навчального закладу, зокрема – Політехніки, з обов’язковим погодженням від органу студентського самоврядування.
Таку концепцію ухвалили, і рейтинг запровадили вже в січні 2017 року. Через недостатню поінформованість і швидкість нововведень студенти виявилися неготові до сюрпризів, які принесла їм сесія. Хтось склав іспити на «тверду четвірку» й зітхнув із полегшенням, хтось одержав усі п’ятірки і вже мріяв, на що витрачатиме свою майбутню підвищену стипендію, хтось знав більше про нову систему й «вигризав» високі бали, упихаючи палиці в колеса своїм одногрупникам, а потім усіх «ударили» по голові рейтингом. З’ясувалося, що просто бути відмінником – мало, потрібно бути кращим за інших. У студентів і їхніх батьків був шок, дівчата плакали, хлопці шукали роботу, кожен, хто «злетів» зі стипендії, почав готувати план «вендети», яку реалізує на подальшій сесії.
Найочікуваніший «блокбастер» – літня сесія 2017 – стартував 22 травня і триватиме орієнтовно до 18 червня. Ми опитали студентів-бюджетників про те, чи перетворилася сесія на криваві баталії і як їм ведеться за нової системи.
Магістри сміються, кажуть, що культурним словом цю ситуацію назвати не можуть, а стипендія їм байдуже, оскільки всі вже працюють.
Роксоляна Колісник, студентка другого курсу Інституту архітектури:
«Стараюся допомагати одногрупникам»
Рейтингова система – це нормально, бо тоді студентів, які вчаться, відділяють від тих, які байдикують. Зараз, коли стипендію збільшили, видається, що деякі викладачі мають тенденцію «скидати» студентів, забуваючи, що ми теж люди і що їхні діти також є чи будуть студентами. Я староста і стараюся допомагати одногрупникам, бо розумію: сьогодні проблеми в них, а завтра можуть бути в мене. Спілкуюся з іншими групами. Розповідають, що там дуже жорстка конкуренція. Потрібно допомагати один одному.
Олег Магир, студент четвертого курсу Інституту енергетики та систем керування:
«Є й другий бік медалі – посилення корупції»
З одного боку це правильно, бо стимулює краще вчитися, але є й другий бік медалі – посилення корупції. Якщо вдасться повністю нейтралізувати цей негативний чинник – система буде реально дієва, кожен матиме те, що заслуговує, конкуренція буде здорова і, найважливіше, справедлива. Одногрупники мені не шкодять, викладачі реагують по-різному, таких, хто спеціально «валить», не зустрічав.
Олена Мичул, студентка третього курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Раніше я за оцінки не переживала»
Ситуація змінилася кардинально, раніше я за оцінки не переживала, а тепер мушу. У цьому семестрі я маю стипендію, але в рейтингу була на одному з останніх місць серед стипендіатів. Та сесія далася мені дуже важко, я переживала, ледь не потрапила до лікарні. Цього семестру вирішила не зважати на гроші й учитися суто заради знань. Студенти дуже гризуться за оцінки, але й викладачі тепер ставлять вищі бали – розуміють нас. Студенти почали краще вчитися, це позитивна зміна.
Дмитро Поліщук, студент першого курсу Інституту архітектури:
«Викладачі йдуть назустріч»
Це корисне нововведення, хоча вчитися стало важче, зате усі почали старатися, з’явилася здорова конкуренція. Палиці в колеса мені ніхто не встромляв, навпаки, викладачі йдуть назустріч, коли просиш «дотягнути» декілька балів – погоджуються, раніше з цим було складніше.
