Зрозуміло, що нині дуже загострилося мовне питання, адже одні стверджують, що мова не на часі, а інші ― що це одна з причин нападу російської армії на територію України. Ми поспілкувалися зі студентами Львівської політехніки та з’ясували їхню думку щодо української мови в такий нелегкий для нашої країни час.
― На вашу думку, в Україні утискають російськомовних українців? Чому виникло таке поняття, як «російськомовні українці», серед нашого народу?
Христина Бурдик, студентка третього курсу кафедри технології біологічно активних сполук, фармації та біотехнології Інституту хімії та хімічних технологій:
― Не хочу говорити про цілу Україну, можу відповісти про себе і мою сім’ю. До війни всі мої рідні толерантно ставилися до кожного російськомовного українця. На сьогодні це ставлення кардинально змінилося, оскільки, на нашу думку, потрібне тільки бажання, щоб не спілкуватися мовою окупанта – мовою, якою ворог дає накази вбивати наш народ. Якщо немає такого бажання, то назріває питання, чи можна таку людину назвати українцем. У кожної нації є своя мова, та, на превеликий жаль, наш народ не тільки розмовляє своєю мовою, а ще й використовує ворожу – парадокс! Усе дуже просто: поняття «російськомовні українці» виникло тому, що є частина українців, які спілкуються російською. Я на сто відсотків упевнена, що після вторгнення російських військ патріоти нашої держави, люди, які люблять Україну, або повністю перейшли на українську, або принаймні намагаються нею розмовляти.
Діана-Марта Буба, студентка першого курсу кафедри журналістики та засобів масової комунікації Інституту права, психології та інноваційної освіти:
― Українська ― моя рідна мова, і я не хочу ділити нас на українськомовних чи російськомовних… Для мене не існує «російськомовних українців» чи «українськомовних росіян». Є громадяни України, які спілкуються або українською, або російською мовою. Насамперед російськомовна Україна потрібна ворогові й смертельно небезпечна для українців. На жаль, через те, що в Україні частина людей розмовляє російською, Росія намагається використати це як доказ, що ми з росіянами – «адін народ». Мусимо це усвідомити. Я з розумінням ставлюся до так званих російськомовних українців, проте ніколи не розмовлятиму російською. Тією мовою дають накази знищувати українців. І ці вбивства, як і руйнування значної частини нашої країни – на совісті ганебного «русского міра».
Христина Огородник, студентка другого курсу кафедри теоретичної та практичної психології Інституту права, психології та інноваційної освіти:
― Після Революції гідності, анексії Криму та захоплення території на сході нашої країни значна частина російськомовних українців справді перейшли на українську мову, бо твердо переконалися, що не хочуть спілкуватися мовою ворога, хоча все своє свідоме життя розмовляли російською. Я поважаю такий вчинок російськомовних українців. Та, на жаль, не всі люди зі східної частини України стали розмовляти українською. На мою думку, це і є однією з причин війни, адже, якби вся Україна заговорила українською, ніхто б нас не визволяв. Ще й нині не пізно довести Путіну, що ми не «русскій мір». Мені дуже імпонує теза Ірини Фаріон, що «мова ― це кордон», і якщо кожен українець зрозуміє, що мова – це ще й потужний спротив нашим загарбникам, то зникне таке поняття, як «російськомовний українець», й Україна розквітне по-новому. Я вважаю, що утисків тимчасово переміщених осіб немає, адже всі люди, які розмовляють українською, лише стараються пояснити, чому варто спілкуватися державною мовою.