Обираючи майбутню професію, багато абітурієнтів шукають не лише перспективну спеціальність, а й можливість реалізувати себе та зробити внесок у суспільство. Для Юліани Савицької, студентки третього курсу спеціальності «психологія», цей вибір став не просто кроком до здобуття вищої освіти, а особистою місією. Вона прагне допомагати людям і розвивати психологічну культуру в Україні.
— Чому ти обрала психологію у Львівській політехніці?
— Я вирішувала, куди вступити, у тяжкий час, адже це припало на початок повномасштабного вторгнення. Я хотіла опанувати професію, де зможу допомогти нашій країні, яка вже довго страждає, тому обрала психологію. Спочатку я планувала стати психологом-курсантом, щоб поєднувати цивільну та військову психологію, але не встигла пройти всі потрібні нормативи, тому вирішила навчатись у Львівський політехніці.
— Як впливає на твоє життя знання психології?
— У мене є гарний приклад того, як я вже застосувала свої знання. Одного разу я потрапила в ситуацію, де знадобилися мої знання, і я надала екстрену психологічну допомогу при панічній атаці людині поруч — усе завершилося добре. Здебільшого я багато рефлексую та оцінюю ситуації завдяки своїм знанням. Я не сприймаю певні ситуації різко. Наприклад, коли хтось на мене накричав або намагався скривдити, я не запитую себе: «У чому я винна? Зі мною щось не так?». Натомість звертаюся до себе з поясненнями, що людина до розмови зі мною вже була роздратованою, і не завжди я впливаю на її настрій. Це допомагає мені уникати зайвих думок.
— Плануєш працювати за професією?
— Так, до того ж я хочу не обмежувати свої знання лише званням бакалавра. Після завершення бакалаврату здобуватиму освіту на рівні магістра і паралельно планую подати документи до Українського психотерапевтичного університету, де навчатимуся на психотерапевта за напрямом «психоаналіз».
— Ти активно ведеш соцмережі на тему «Психологія». Це більше просвітницька діяльність чи внесок на майбутнє для пошуків клієнтів?
— Акцент я зробила на пошуку клієнтів на майбутнє, адже клієнт обирає психолога, коли він імпонує йому візуально. Це вже полегшує людям цей перший етап, адже вони можуть побачити мене. До того ж Tik-Tok — це платформа, на якій, хочеш цього чи ні, ти повинен показати справжнього себе. Я вже отримую запити від клієнтів на консультацію, але з поваги до себе та до своєї професії поки що не надаю послуг і не консультую, можу лише порадити хороших спеціалістів, якщо попросять. Щодо інстаграму, то там багато інформації для моїх однолітків і абітурієнтів, які ще у пошуках майбутньої професії. Я показую на власному прикладі, як здобуваю освіту психолога, ділюся всіма аспектами процесу навчання, можливо, навіть трішки підштовхую до вибору професії «психолог». Переважно всі соцмережі, над якими я працюю, — це на впізнаваність, вибудовування свого бренду та пошук клієнтів на майбутнє.
— Наскільки якісно надають освіту психолога у Львівській політехніці?
— Насправді дуже добре, адже тут є повне забезпечення в навчальній програмі. Особливо подобається, що є додаткові дисципліни, які обираєш саме ти, і можеш вивчати щось не тільки у межах своєї професії. Тут багато викладачів є психологами-практиками, і ти можеш спокійно запитати щось чи попросити поради — тобі її залюбки нададуть. І такі викладачі стимулюють тебе до досягнення своєї мети.
— Як можна поліпшити спеціальність «психологія» в Україні?
— Варто більше орієнтуватися на європейську освіту та міжнародні стандарти, щоб іти в ногу з розвитком цієї науки. Звісно, хочеться бачити багато літератури українською мовою, але, на жаль, на це потрібно чимало часу та зусиль. Та я впевнена, що з часом її побільшає.
— Ти проводила арттерапію у Львівській політехніці, і квитки на цей захід розкуповували за годину. Чи вважаєш, що студентам бракує психологічних тренінгів зараз?
— Студенти цікавляться такими заходами, але не завжди мають кошти на психологічні тренінги. Тому ми вирішили провести за маленьку суму, яка ще й була донатом на військо. Тож це дві добрі справи водночас. Думаю, студентам бракує обізнаності, і вони прагнуть здобути більше знань, адже справді було чимало учасників, багато запитань і позитивних, приємних відгуків.
— Ти й далі проводиш тренінги. Як це відбувається?
— Свій перший тренінг я проводила в моїй першій школі під наглядом психолога — тоді школярі потребували такого заходу, бо в школі сталася трагедія. Я взяла на себе ініціативу провести тренінг для школярів, щоб проговорити цю ситуацію. Наступний досвід проведення тренінгів я здобула вже в університеті. Переважно тренінги торкаються теми війни, бо це актуально сьогодні, як ніколи. Ми вивчаємо на заняттях, як якісно проводити такі заходи, тому вони даються мені легше.
— Ти багато читаєш, та й часто ділишся цим у соцмережах. Які книжки порадиш для кращого самопізнання?
— Я починала з літератури, яку радили викладачі, і я теж можу заохотити їх прочитати. Перша книжка — «Людина в пошуках справжнього сенсу» Віктора Франкла. Ця книжка підійде багатьом. Також рекомендую «Тіло веде лік» Бессел ван дер Колка — це вже більш наукова література з психології, але багато моїх знайомих без освіти психолога прочитали цю книжку і знайшли для себе щось нове, зокрема, в ній багато уваги надано травмам — на жаль, нам варто про це знати. Гарним прикладом для самопізнання є філософія, адже кожен через неї може знайти відповідь на своє питання.
— Що порадиш абітурієнтам, які планують вступати на спеціальність «психологія» до Львівської політехніки?
— Треба бути готовим до самонавчання, адже ця спеціальність потребує опанування багато додаткового матеріалу. Професія психолога передбачає вивчення предметів, які можуть бути важкими для сприйняття, тому важливо зважати на те, що, якщо тобі не подобається, як викладач подає матеріал, ти маєш знайти його сам і вивчити. Це ж робота з людьми, і не можна нехтувати знаннями, щоб потім не травмувати клієнтів. Також зверніть увагу, що буде багато «макулатури», яку потрібно писати, читати. Наприклад, є додаткові книжки, дослідження. Ми рятуємося, використовуючи ноутбук, — і це моя порада майбутнім студентам-психологам.
Сучасна психологія потребує не лише ґрунтовних теоретичних знань, а й практичного застосування навичок у реальному житті. Історія Юліани Савицької є яскравим прикладом того, як наполегливість, саморозвиток і прагнення допомагати іншим можуть стати основою майбутньої професії. Вже сьогодні вона змінює підхід до психологічної освіти та консультування, а в майбутньому прагне зробити ще більший внесок у розвиток цієї галузі в Україні.
