Психологічний стан студентів під час війни непростий. Адже всі переймаються долею України, та все ж студенти мають знаходити час і на навчання.
Роксолана Імамова розповіла про свій психологічний стан і про те, як вона навчається в ці нелегкі часи:
– Спочатку взагалі було не до навчання, я лише переживала за свою родину, друзів і наш народ. Перший місяць дуже переймалася ситуацією в країні, не могла думати ні про що, крім війни. Та й нині не можу сказати, що мій стан сильно змінився… Утім, можливо, ми вже починаємо потрохи звикати до всього, на жаль. Я на останньому курсі й розумію, що маю закінчити цей рік у будь-якому разі. Але мій психологічний стан досі не стабільний, адже всі ми переймаємося долею України. Попри це, я стараюся виконувати всі завдання вчасно. Дуже добре, що викладачі нас розуміють і підтримують, від цього стає якось спокійніше, усвідомлюєш, що навчання не таке складне.
Також свої почуття висловила Юлія Максимів:
– Я відчуваю відповідальність за здобуття освіти, але водночас мені нелегко зосередитися на навчанні, адже в такий важкий час для нашого народу хочеться просто бути поруч із рідними. Ми з одногрупниками підтримуємо одне одного й разом усі завдання виконуємо щонайкраще, головне – щоб наші рідні були в безпеці і щоб закінчилося це кровопролиття перемогою України.
Олена Керич розповіла про свої емоції на початку війни:
– Я відразу опанувала себе і стала думати про рідних. Мені було страшно за життя наших громадян. Щодня я мрію лише про одне – закінчення війни. Хочеться миру й спокою для нашої України.